30

Глава 30

--- Гей, ... дівчинко моя кохана ! Ти чого натягнулася ніби струна ? --- запитав Влад, помітивши, що я притихла, витираючи спітнілі  долоні, вологою серветкою. 

--- Все добре, просто трохи хвилююся перед зустріччю з Сергієм Михайловичем. 

--- І  ... з якого саме приводу хвилювання ? Ти ж працювала з татом і добре знаєш, яка він хороша людина.

--- Все так, але ... може йому не сподобається твій вибір, тобто я, але у ролі твоєї дружини !?

--- Чого ти хвилюєшся наперед ? Зараз приїдемо і дізнаємось.

--- Дякую ! Ти так гарно вмієш заспокоїти, --- буркнула я.

--- Юль, просто я знаю свого  батька, тому упевнений все буде добре. Не хвилюйся на марно ! Коли  повертатимемося додому ще сміятимешся  зі свого страху.

 Під'їхавши під красивий і неймовірно величний будинок Коваленків я на мить забула про свої страхи відволікаючись на захоплюючу красу навколо. Завжди знала, що Сергій Михайлович у своїх будівлях дуже вдало поєднує комфорт та красу. І його будинок яскравий тому приклад. Правда ексклюзивний.

На дворі моросів осінній дощ і я вийшовши з автомобіля розправила комір свого кашемірового  пальта, захищаючись від вітру. Схопивши Влада за руку, міцно стиснула її. Біля самих дверей зупинила коханого і повернувши до себе, глянула в його очі з мольбою. 

--- Як гадаєш, твій батько прийме мене ? 

--- Юль, дівчинко моя  ніколи б не подумав, що ти така боягузка. Негайно перестань хвилюватися. Тато буде радий нашому візиту.

Взявши мою холодну руку в свою долоню, Влад подзвонив у дзвінок. Двері одразу відчинилися. Перед нами на порозі стояв Сергій Михайлович. Такий веселий та домашній. Ніколи не бачила його таким життєрадісним.

--- Привіт тату ! Радий бачити тебе.

--- Привіт, сину ! А ти чого без попередження та ще й з Юленькою ? Невже виникли якісь проблеми на фірмі ? --- здивовано запитав чоловік чим ще більше налякав мене. 

--- Давай ми все тобі розповімо та спершу впусти нас до будинку. 

--- Доброго дня вам, Сергію Михайловичу, --- злегка посміхаючись, подаю свою руку татові Влада.

--- Привіт, Юліє Володимирівно ! Проблеми ???

--- Ні, ... все гаразд ! Ми з іншого приводу до вас у гості. 

--- У гості ! ... А чому не попередили заздалегідь ? 

--- Тату, ти, що вдома не один ? --- питає Влад.

--- Ні, не один , але проходьте. Владе, я давно мав тобі все розповісти та познайомити вас. 

Ми з Владом лише переглянулися між собою, прекрасно розуміючи, що саме нам збирається розповідати Сергій Михайлович. У нього з'явилася жінка.  І зараз вона у будинку. Мабуть, нам таки варто було заздалегідь попередити про свій приїзд.

 --- Заходьте, бо ще якусь застуду підхопите через мене.

Влад обійнявши мене за талію підштовхує вперед. Я була надто знервована та налякана, щоб говорити про різні дурниці. Хотілося нарешті розповісти, що ми з Владом живемо разом й збираємося одружитися. Пройшовши  до зали Влад посадив мене на диван, а сам стояв поруч.

--- Тату, а  де Микитівна ? Хай приготує нам чаю, бо поки ми  стояли на дворі, геть замерзли. 

--- Ніна Микитівна разом з Марією Петрівною готують обід. Та зараз я скажу їм, що у нас гості.  А ви,  що  за новину приїхали мені розповісти ? 

Влад ніби відчував моє хвилювання, тому бережливо поклав свою руку мені на плече.

--- Тату , ми  приїхали до тебе, щоб розповісти, що збираємося одружитися. 

Кілька секунд Сергій Михайлович мовчав, ніби набрав води до рота. Оглядав нас з ніг до голови, поки не помітив на моєму безіменному пальці каблучку. Чому він мовчить ? 

--- Юленько, а, як  твоя орієнтація ? Тобі ж ніби подобаються жінки ?

--- Сергію Михайловичу, я ...

--- Тату ! Які жінки ? Дорослий чоловік, а віриш у дитячі вигадки язикатих колег. Юля мене кохає, а я її і ми одружуємося. Крапка ! 

--- Я такий  радий за вас. Будьте щасливі ! Юліє Володимирівно, може обіймите майбутнього свекра ? --- змінивши гнів на милість, добродушно розкриває свої обійми  Сергій Михайлович.

--- Так, звісно, --- піднявшись з дивана я вмить опинилася у міцних чоловічих  обіймах. 

--- Сподіваюся ви будете самими щасливими і дуже скоро потішите нас онуками.

--- Сергію, ти чому не повідомив нам з Ніною, що на обід у нас будуть гості ? --- десь мабуть,  з кухні лунає до болю знайомий голос. Невже я впала у сплячку ? Бо те, що щойно промайнуло у моїй голові, може лише наснитися, а не відбуватися у реальному житті.