Безтурботна, байдужа посмішка вмить злетіла з Денового обличчя. На кілька секунд він розгубився, але майже одразу натягнув маску байдужості. Красивий чоловік з хижими очима не зводив з мене погляду. Вони у нього майже чорні і у них суцільна пітьма. Хто цей чоловік насправді ? Безжальний кат чи поранений у саме серце звір ?
Чи відчувала я страх ? Так ! Хоча навряд чи він наважиться зробити щось погане у лікарні. Про всяк випадок я зробила крок назад. Чомусь саме в цей момент пригадала Семена, який намагався мене зґвалтувати.
--- Дене, не стій у дверях, проходь раз прийшов. Ми щойно з Юлею розмовляли про те, що колись сталося з нашої провини. Ця дівчина настільки милосердна, що пробачила мені.
--- Може ти і мене пробачиш, раз така милосердна ? --- цей хижак підійшов до мене надто близько. Від нього віяло силою та небезпекою. Мені дуже хотілося, щоб у цю мить Влад був поряд і тримав мене за руку. Та на жаль я мала зустрітися зі своїм кошмаром один на один.
--- А ви хіба розкаюєтесь у своєму злочині ? --- сміливо запитала я, задираючи ніс догори, хоч насправді хотілося, як у дитинстві заховатися від злого чарівника під ліжко.
--- Злочині ??? Ти зараз про що, дівчинко ? Хіба я скоїв якись злочин ? Усе ж було добровільно, за згодою усіх сторін, --- акцентував він лише на слові <<усіх >>.
--- Дене, нащо ти так ? Ти ж добре знаєш, що ми обоє винні у тому, що сталося. Ми змусили поїхати Юлю з нами. І саме ти дав їй свої "чарівні " таблетки.
--- Яре, якщо ти хочеш розбудити мою совість одразу кажу її у мене немає. Я загубив її дуже і дуже давно. Та й поглянь зараз на цю "жертву", мабуть довго шукала нас. Чи не так ? Якщо все так погано, то якого ... вона знову лягла під Влада ? Переїхала до його квартири ?
--- Дене, думаю буде краще якщо ти провідаєш мене іншим разом. Бачу, вибачатися ти не збираєшся.
--- Хмм, ... через якусь суку проганяєш кращого друга ?
--- Ні ! Просто намагаюся пояснити, що ми були не праві, наламали купу дров і не понесли за це ніякого покарання. Я хоч визнав свою провину, а ти ... схоже навіть і не думаєш цього робити. Не всі жінки такі стерви, як твоя колишня. Не всі продажні, і не всі настільки підлі, що ...
--- Пішов ти, ... ідіот совісний ! --- гримнувши дверима, чоловік пулею вилетів з палати. Я аж здригнулася від потоку холодного повітр'я, яке спричинив Ден, щосили гримнувши дверима.
--- Ярославе, ... чому він так не навидить усіх жінок ? --- запитала я прямо, але у цей самий момент повернулися Влад з Оленою.
Чоловік одразу підійшов до мене і поглядом запитав чи все добре. Я лише міцно стисла його руку, а насправді хотіла Владових обіймів, бо лише там я стала почувати себе в безпеці.
--- Дівчата, ви не повірите, але я ще маю секретну розмову з найкращим другом, --- промовив Ярослав.
Напевно хоче розповісти Владові, що приходив Ден.
--- Ярчику, ти знову мене проганяєш ? --- надула губи Оленка.
--- Сонечко, лише на кілька хвилин, --- з жалем у голосі відповів їй Яр.
--- Ходімо, Юлю вип'ємо свою каву у коридорі. Схоже мій майбутній чоловік переситився моєю увагою, --- буркотіла Олена, але у дверях все-таки посилала своєму коханому повітряні поцілунки.
--- Яр, що за секрети ? Наші дівчата можуть образитися на нас.
--- Моя Олена надто розумна, щоб просто так ображатися, а твоя Юля і так здогадується про кого саме йтиме наша розмова.
--- І, про кого ???
--- Поки ви з Оленою бігали за кавою приходив Ден. Він не очікував зустрітися тут з Юлею. Попри все зустріч відбулася. Я дуже хотів, щоб Ден теж вибачився за минуле, але ти сам добре знаєш нашого друга.
--- Якщо він хоч на крок наблизився до моєї Юльки, --- в мені закипала злість лише від однієї думки про таке.
--- Заспокойся, нічого подібного не було, хоча сама розмова відбулася у звичній для нього манері.
--- Хамив ???
--- Ну, ... не те, щоб хамив, просто не захотів вибачатися. Ти ж знаєш його.
--- Зрозуміло! Ден не поступається своїм принципам. Шкода, ... а я думав, що він зуміє перебороти свою ненависть. Ти поправляйся, а нам з Юлею пора додому. Досить з неї потрясінь на сьогодні.
--- Владе, я щиро вірю, що ви з Юлею будете щасливі.
--- Я теж дуже хочу вірити, що у нас все буде добре.
--- Юленько, яка ж я рада, що ти пробачила мого Ярослава. Ти навіть уявити не можеш, як він шкодує про свій вчинок у ту ніч.
--- Не варто носити тягар у грудях, бо інакше і кроку не зможеш зробити на зустріч своєму щастю. От я і вирішила спробувати.
Олена виявилася чудовою співрозмовницею ... тактовною та розсудливою дівчиною. Думаю ми могли б навіть подружитися. Стати близькими подругами.
--- Ти дуже сильна, красива та відважна дівчина. Сподіваюся, що ви знайдете своє щастя з Владом. Думаю ви не відмовитесь разом прийти до нас на весілля ?
--- Думаю, що ні, але треба запитати у Влада !
--- І, що саме ти маєш у мене запитати ? --- питає Влад.
Він завжди з'являється попяд у важливий момент.
--- Дома запитаю, --- усміхаюся своєму коханому чоловікові. Обіймаю Олену і ми нарешті виходимо з лікарні, щоб поїхати додому.
--- Владе, мені дуже цікаво чому у Дена так багато ненависті до жінок ? --- запитала я дорогою додому.
--- Мій друг не завжди був нахабною скотиною. Ніколи не балувався наркотиками й літрами не вживав спиртного. Він теж умів по-справжньому кохати. Увляєш ? Мріяв про сім'ю, дітей, зустрічався з дівчиною.
--- І, що трапилося з цією дівчиною ?
---- Та нічого з нею не трапилося. Живе у своє задоволення. Її звати Таїсія. Ден називав її --- Тася і був закоханий у неї по вуха. Для нього все було по-справжнтому, а для неї лише гра і один зі способів влаштувати собі красиве життя. Одного дня він застукав її з рідним батьком у ліжку. Вона нічого не пояснюючи зібрала речі і пішла від нього. Вже тоді Таська була вагітною і Ден досі не знає чия дитина, його чи батька. З того часу він не вірить жінкам, зневажає їх, ненавидить і просто використовує.
#1163 в Любовні романи
#259 в Короткий любовний роман
#564 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.04.2023