27

Глава 27

Новий ранок !

Новий день ! 

Я безтурботна та щаслива. Цілу ніч ніжилася під теплим Владовим боком і мені це неабияк подобалося. Зранку  прокинулася першою й приготувала нам легкий сніданок. Мені теж захотілося зробити  щось приємне для свого чоловіка. Адже не буває нічого кращого за ранішню каву з круасанами у компанії коханої людини.

 Після сніданку я познайомилася з Ольгою Степанівною. Вона якраз прийшла перед нашим від'їздом. Влад представив мене, як свою кохану дівчину та ... майбутню дружину. Уточнив, що від сьогодні усіма хатніми справами займатимуся я. 

Він так твердо  упевний, що у нас все вийде. А у мене іноді просинається черв'ячок недовіри, правда гризе він мене не довго. Варто Владові поцілувати чи обійняти  мене і я забуваю про все на світі.

На роботі з приходом Марти теж стало набагато легше. Кожен тепер займається своєю справою не відволікаючись на додаткові клопоти. Сьогодні у Влада  відбулася співбесіда. Нам потрібен новий фінансовий директор. До кінця робочого дня наш колектив поповнився ще однією красивою дівчиною. Цікаво, вона дійсно професіонал чи просто сподобалася Владові? Романова Адель Вікторівна --- звучить красиво та гордо, а ще служить прекрасним доповненням до її красивої фігури та обличчя ляльки. Невже я його ревную ??? 

--- Юль, ти про що так задумалася ? Я уже два рази запитав, а ти ніби у навушниках, --- запитав мене Влад дорогою до лікарні.

 Мені таки вдалося вмовити мого впертого Влада,  провідати Яра. Я маю поговорити з Ярославом, маю сказати, що пробачила його й не тримаю зла на нього. Не хочу, щоб у когось з нас у новому житті  залишився не потрібний накип у душі.

--- Так ... про різні дурниці ...

--- Нащо ти змушуєш себе повертатися в минуле ? Нащо ятриш свої рани ?

--- Він твій друг. І він шкодує про те що накоїв, раз усе тобі розповів. І я хочу, щоб ти зберіг вашу дружбу не зважаючи на те, що між нами усіма сталося. Ми неспроста зустрілися знову. Настав час для кожного з вас виправляти свої помилки. 

--- Хіба справжні друзі так поступають?

--- Ви були молодими й не усвідомлювали, що ламаєте чуже життя. Ти святкував свій  День народження, а твої друзі вважали, що я буду щаслива від тих грошей, які вони мені пропонували та я кинула їх Ярославу в обличчя. 

--- Я все знаю і розумію. Навіть дивуюся, наскільки ти милосердна до своїх катів.

 Ми під'їхали до лікарні. Коли йшли до Ярослава я ні на мить не відпускала Владову руку. Зупинившись чоловік притягнув мене до себе й поцілував у чоло. Його поцілунки стали для мене найкращим заспокійливим. 

--- І нащо тобі здався цей стрес на вечір ? --- бурмотів невдоволений Влад.

--- Не хвилюйся ! Я знаю, що роблю. Все буде добре !

Я вагалася лише хвилину, а потім рішуче постукала у двері лікарняної палати. Відкривши які, побачила одного зі своїх кривдників. Ярослав сидів весь у бинтах і гіпсі. Мабуть, добряче йому дісталося, раз так багато переломів. Його майбутня дружина сиділа поруч.  Йому пощастило, що у такій ситуації він не залишився один.

--- Привіт ! --- привіталася я першою, щоб вони розуміли,  що ми не прийшли з'ясовувати стосунки, а просто хочемо поговорити.

--- Привіт !  Я Олена, а ти мабуть, ... та сама Юля ? Вибач, але Ярослав усе мені розповів. У нього не було вибору. Я погрожувала йому розірвати наші стосунки. 

Вдома я думала, що готова до цієї зустрічі, а зараз стоячи посеред палати усі слова застрягли у горлі і я просто не розумію,  що робити далі.

--- Так, ... я та сама Юля ! 

--- Думаю, вам є про що поговорити з Ярославом на одинці. Він збирався приїхати до тебе. Звісно тоді, коли знову став би самостійним.

--- Владе, можна я поговорю з Ярославом без свідків ? --- попросила я коханого.

--- Я не залишу тебе одну. 

--- Не будь смішним. Підіть з Оленою випийте кави і нам принесіть.

--- Ярославе, тобі можна каву?

--- Можна, ... і бажано з коньяком, --- не без іронії промовив чоловік.

Влад з Оленою залишили нас на одинці. Я взяла крісло і присіла напроти Ярослава. Кілька секунд ніхто з нас не наважувався заговорити першим. Та все таки чоловік виявився сміливішим за мене.

--- Якщо коли небудь ти зможеш, то  ... прсти мене. Я щиро прошу у тебе вибачення за те  що сталося три роки тому.  Вибач за  усе те зло, що я  та Ден заподіяли тобі. Юлю, ти навіть уявити не можеш, як мені зараз соромно перед тобою.

Голос Ярослава тремтів, що лише слугувало доказом щирого розкаяння. 

--- Я пробачила тебе, ... правда. Пробачила, тому що дала собі шанс почати все спочатку.  Разом із Владом. Я переїхала до його квартири. Ми з ним  пара,  як ти з Оленою. 

--- Я дуже радий за вас обох, правда . Влад чудовий хлопець і самий розумний серед нас. Сподіваюся у вас все вийде і ви будете  щасливими. Якщо дозволиш я б хотів тебе обійняти.

Піднявшись з крісла я сама  обійняла Ярослава. Його обидві руки у гіпсі тож обійми вийшли такі собі. Ми навіть сміялися разом коли його камяна рука лягла мені на плече. 

--- Ох, друже, ... бачу твоя Олена розважає тебе, як тільки може, --- пролунав за моєю спиною незнайомий голос.

--- Ден ???? А ти, що тут робиш ?

--- Як це, що я тут роблю ? Прийшов провідати друга. Ти ж у мене один єдиний залишився. 

Випрямившись я повернулася обличчям до гостя. 

--- О-о-о, це ж не Олена. Ти, що ще одружитися не встиг, а вже пішов на ліво ?

--- Не мели дурниць, Дене ! Оленку я б нізащо у світі не зрадив. Ніколи ! Це --- Юля, дівчина Влада. Та сама дівчина Дене,  яку ми з тобою три роки тому зробили подарунком ...