9

Глава 9

 Дівчині справді кепсько. Вона спокійно реагує на те, що ми удвох закрилися у жіночому туалеті. Не істерить, не намагається видряпати мені очі. Дивлячись на її страждання довго не думаючи я беруся допомагати їй. 

--- Тобі потрібно вмити обличчя холодною водою. 

--- Владиславе Сергійовичу, я не п'яна, --- жалібно заскімлила знесилена Юлька. 

Нахилившись до неї справді не відчуваю характерного запаху алкоголю  Тоді, що з нею таке? Невже наркотики?

--- Ти наркоманка? --- запитую я строго. 

Від мого запитання очі Юлі стали круглими від подиву. Дівчина не очікувала  такого запитання.  Вона дивилася на мене так ніби мої слова глибоко образили її. 

Волосся вибилося з її ідеально гладкого пучка і мені мимоволі захотілося заправити його за вухо. Така невинна та  мила ця Юлька.

--- Я не вживаю алкоголь, норкотики чи якусь іншу гидоту й ще раз вам повторюю, що не розумію, що зі мною відбувається. З ранку я навіть не снідала, лише коли прийшла Наталія, то вона пригостила мене кавою. І все! Далі мені чомусь стало погано. 

У очах Юльки стояли кришталеві сльози. Її усю трясло, а чоло вкрив холодний піт. Я не мав жодного поняття, що з нею, але допомога їй точно потрібна. Вона тулилася до стіни не знаючи куди себе подіти. 

--- Так, давай но я відвезу тебе до лікарні. Хай там вирішують у чому справа і допомагають тобі.

Взявши паперовий рушник витер їй чоло. Юля тремтіла наче берізка на холодному вітрі. Не знала куди себе подіти. Хоч свідомість Юлі була сплутаною вона ніби інстинктивно сторонилася мене. 

--- Не треба  ... лікарні. Я зроблю собі чаю і може все минеться. 

--- Я не можу залишити тебе у такому стані. Так, ...  у нас з тобою приблизно п'ять годин до початку свята, --- глянувши на годинник, промовив я.

Я хотіла запитати, що він задумав. Невже знову хоче скористатися моїм безпорадним становищем? Та сил не було зовсім.

--- Мені вже краще. Ви можите повертатися до своїх справ. Я  сама дам собі раду. 

Мої слова прозвучали дуже жалюгідно, бо у слідуючу секунду мене знову знудило. Допомігши мені вмитися Влад тримаючи за талію кудись веде мене. Чому він возиться зі мною, проявляє турботу? 

 Та моя свідомість покидала мене. Хотілося спати. Просто трохи подрімати. Мені сниться сон, що Влад посадивши  у свою машину збирається кудись везти мене. Невже мені знову доведеться пережити пекло?  Сподіватися на допомогу не варто, такі як Влад вміють лише використовувати, скориставшись можливістю. Немає сенсу думати про те, що буде далі. У боротьбі з цим монстром я  завжди отримую поразку. 

--- Будь  ласка, зупиніть машину, --- застогнала моя Юлька.

Я глянув на неї таку бліду та позеленілу, і мені таки довелося з'їхати з дороги. Юля намагалася відкрити двері, прикриваючи рота долонею. Її знову знудило. 

--- Зачекайте на мене у машині, --- попросила я Влада, відвернувшись від нього у інший бік.

 Головний мерзотник зараз стояв біля мене й поводив себе так, ніби йому і справді шкода мене. Він притримував мене за плечі. Заправляв за вуха розтріпане волосся.  Побачивши, що мене усю трясе навіть свого піджака не пошкодував, турботливо накинувши мені на спину. 

--- Дякую! 

Витягнувши пачку серветок,  я знову взявся витирати  обличчя. Я боялася заглянути у його очі. Мені не хотілося побачити в них осуд.

--- Юль, ти як? Полегшало хоч трохи?

Він взяв мене за підборіддя й змусив заглянути йому в очі. Я не очікувала від нього співчуття чи доброго слова. 

--- Я, ... я вже краще. Все майже минулося.

 Влад повернувся до машини і за мить протягнув мені пляшку води. Я хотіла взяти її, але мої руки чомусь тремтіли безупину. 

--- Я допоможу!

Чоловік допоміг мені прополоскати рот і зробити кілька ковтків води.

--- Випий усю воду. Якщо це якесь отравлення має допомогти.

Невже він повірив, що я не алкоголічка і наркоманка? 

--- Я більше не можу. 

--- Треба! Давай ти ж у  мене завжди  слухняна дівчинка. Хоча й норовлива. Давай ще трохи подихаємо  свіжим повітр'ям. 

---   Думаю мене більше не нудитиме, якщо ви хвилюєтесь за салон свого автомобіля. 

--- Так от якої ти про мене думки. 

--- Ви про мене не кращої. 

--- Якщо тобі краще сідай до машини. 

У моїй голові трохи прояснилося, але все одно я почувалася доволі паршиво. Допитуватися  куди мене везе Влад не було сил. Я просто не в силі протистояти йому.

Не знаю, що зі мною. Ніяк не можу зібратися з думками. У голові туман і все заплуталося. Здається от мені вже краще, але за кілька хвилин знову стає зле, ніби обухом по голові і все розлітається на дрібні осколки. 

Куди мене везе цей бездушний мерзотник? Невже ще раз хоче скористатися моєю безпорадністю? Нічого іншого у голову не приходить. Влад думає, що я п'яна або під кайфом. Думає, що так легко  здамся йому. Ні! Цього не буде! Я боротимуся. Боротимуся до кінця.

Більше ніхто з нас не намагався заговорити першим, аж поки Влад не звернув у під'їзд елітної багатоповерхівки. До того часу я вже зовсім перестала розуміти, що відбувається. Я усвідомлювала, що моя свідомість сплутана і я кудись пливу,  не зрозуміло під впливом чого саме і куди саме.

--- Куди ви привезли мене ...  і головне навіщо? 

--- Я тут живу, а ти приїхала до мене у гості  Влаштовує ...  така відповідь?

--- Я нікуди з вами не піду. Якщо хочете скористатися моїм становищем, то кажу одразу, нічого не вийде. Я буду битися з вами до смерті.

Намагаюся говорити чітко та впевнено, щоб Влад не думав, що я  не розумію, що відбувається. Та виглядало все так ніби я говорю до кам'яної стіни. Влад вже вийшов з машини і відкрив для мене двері.

--- Владиславе Сергійовичу, чому ви завжди ігноруєте мої слова?

--- Юль, лише ті, які вважаю не важливими. Ти самостійно кроку ступити не можеш, а кажеш, що будеш битися зі мною до смерті. Не будь  такою упертою! Я намагаюся тобі допомогти.