Глава 5
Влад
От і починається новий етап мого життя. З першого дня просто кипить робота, навіть на найкращих друзів часу не вистачає. Яр та Ден уже замучили мене своїми дзвінками. Думаю сьогодні або завтра точно знайду час, щоб зустрітися з друзями. Та зараз доведеться очолити батькову фірму.
Чесно кажучи мені зовсім не хотілося покидати Європу. Там у мене був високий кар'єрний ріст і можливість започаткувати свій власний бізнес, а тут доведеться керувати невідомо чим та працювати невідомо з ким. Мені не складно. За кілька днів буду у курсі всіх справ. Як то кажуть розпочну з нуля, але зі швидкого старту. Сформую штат й таке інше.
Одразу, як я лише прилетів попросив у тата деякі документи. Уважно переглянув та вивчив їх. Тепер у мене є ряд запитань на які просто не терпиться отримати відповіді. Схоже на те, що тато більше не в силі контролювати фірму. На запитання кому я можу довіряти, батько твердо відповів, що цій дивній дівчині --- Юлії. Саме їй він довіряв, як самому собі.
Я чудово розбираюся у жінках. Як на мене ця Юля доволі скритна та загадкова особа, а ще мабуть зі здоров'ям не все в порядку.
Вона так холодно глянула на мене. Дівчина відсторонена, неусміхнена. Така собі серйозна колючка. Думаю нам варто познайомитися ближче. Хоча коли вперше я глянув на неї закралося відчуття, що вже десь бачив її. Цікаво де ми могли зустрічатися раніше?
--- Сергію Михайловичу, вам погано? --- запитала я, коли побачила, як мій директор витягує таблетки з кишені.
--- Все добре, Юлю! Трохи прихопило та зараз ковтну таблетку й відпустить. Налий мені, будь ласка склянку води.
Я миттю кинулася до пляшки з водою. Та поки наливаю у склянку воду бачу, як Сергій Михайлович намагається відкрити свій органайзер з ліками. Його руки тремтять й контейнер з таблетками наче бісер розсипається по підлозі. Я розгублено спостерігаю за усім цим й не знаю, як допомогти йому.
--- Юленько, будь ласка знайди жовту таблетку, бо без неї я задихнуся.
Вийшовши зі ступору у якому я перебувала, даю склянку з водою Сергію Михайловичу, а сама присівши починаю шукати рятівну таблетку. Та закотилася під стіл й мені нічого не залишається, як стати на коліна й спробувати дотягнутися до неї, що я і роблю. Залізаю під стіл й пальцями досягаю пігулку. В цей момент двері кабінету відкриваються й до кабінету заходить Влад.
Картина маслом. Я на колінах перед його батьком. Намагаюся встати, але зашпортуюся й знову гепаюся на коліна.
--- Що тут відбувається? --- невдоволено запитує негідник, міряючи мене злим поглядом. Напевне вже казна-що навигадував у своїй збоченій голові.
--- Все нормально, Владе. Юленька допомагає мені з таблетками.
--- А, ... тепер це так називається! Сподіваюся вона не афродизіак тобі підсовує, --- єхидно посміхається новий бос.
Що цей ідіот меле? Невже думає, що я і ... Сергій Михайлович ... Вставши з колін я демонстративно протягую йому таблетку. Директор одразу ковтає її й щедро запиває водою.
--- Тату, що з тобою? Про афродизіак, ... це був невдалий жарт.
--- Вже все добре, сину.
Я стою наче статуя, поки ці двоє обговорюють здоров'я головного. Мабуть, варто сказати їм про прийняте мною рішення. Шкода, що доводиться звільнятися, але терпіти присутність монстра я не збираюся.
--- Гмм, ... Сергію Михайловичу я б хотіла вам дещо сказати.
--- Слухаю вас, Юлю.
--- Я звільняюся. Заява уже написана, чекає лише вашого підпису.
--- З чого раптом таке дивне рішення?
--- З вами ми чудово ладнали. Робота приносила задоволення, я багато чому навчилася завдяки вам і вдячна за все. Та вам добре відомо, що я не зі всіма знаходжу спільну мову. Тому буде краще, якщо ми підемо разом.
--- Юліє, у байки про те, що вам подобаються дівчата я ніколи не вірив і не повірю. Не знаю нащо ви це вигадали.
Ох, тільки не це. Нащо він про це зараз згадує. Нащо ще більше ставить мене у незручне становище.
--- Дозвольте мені втрутитися у вашу милу розмову, --- прогримів наді мною голос Влада.
З великим не бажанням довелося звернути увагу на нового директора.
--- Наскільки мені відомо у нашій компанії усі працюють за трудовим контрактом, який складається, як мінімум на рік. Розірвати його можна лише за згодою обох сторін. Мені доведеться попросити вашу справу Юліє й переглянути чи є у вас законне право звільнитися з роботи без будь-яких на те вагомих причин. Якщо ви вирішили звільнитися просто так, будьте такі любязні відшкодувати фірмі витрачені на вас кошти.
Ви лише гляньте, як заговорив. Трудовий кодекс він знає. Та навіть за всі гроші світу я не працюватиму з тобою --- козел.
--- Я згодна! Підписуйте заяву.
--- Не можу. Вашу заяву я розгляну напротязі трьох робочих днів. А далі ви відпрацюєте два робочих тижні, які до речі теж передбачені законом й лише потім ви можете бути вільною.
Усміхається! Зловтішається! Вдає з себе великого боса.
--- Юленько, чому ви прийняли таке дивне рішення? Я рекомендував вас синові, як ідеального помічника. Не залишайте мого Влада без підтримки.
--- Сергію Михайловичу, я ... відпрацюю два тижні, а далі звільнюся. Це моє остаточне рішення, --- твердо відповіла я, щоб не залишати сумнівів у своїй рішучості покинути їхню компанію.
--- Хай буде так, хоч я й не розумію вашого рвіння залишитися без роботи. Можливо за ці два тижні моєму синові вдастся вас переконати. Разом ви можете зробити багато корисного для фірми.
--- Юліє, залиште нас з Сергієм Михайловичем на одинці, будь ласка. Повертайтеся до своїх обов'язків. Як на мене надто багато уваги до вашої скромної персони.
Хотілося гримнути дверима, але мені вдалося стриматися. Ця людина геть забрала мій спокій. Мені страшно й не спокійно. Досі не знаю чи упізнав він мене. Я так довго боролася з цим кошмаром, а життя знову кидає мене в це болото. Єдине, що зараз мені хотілося, то це схопити сумку й втікати звідси куди подалі. Та через неймовірне зусилля я сідаю на своє робоче місце.
#1163 в Любовні романи
#259 в Короткий любовний роман
#565 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.04.2023