3

Глава 3

                          Незрозуміла штука --- душа. Ніхто не знає де вона знаходиться, але всі знають, як вона болить ...

                                                                              Взято з інтернету

Вигляд у мене просто жахливий. Деякі автомобілі навіть пригальмовували, щоб поглянути, що це за незрозуміле, обшарпане  створіння блукає дорогою посеред ночі, а далі просто їхали геть, цураючись ниби прокаженої. Уже ні в кого не виникало бажання допомогти мені або запропонувати підвезти додому.  Не знаю, скільки часу я йшла і, як  дісталася дому.

Просто механічно переступала ногами не хвилюючись, що зі мною може щось трапитися. Хіба може бути гірше? Болючіше? Сьогоднішня ніч зруйнувала моє життя, перекреслила його на "до"  та  "після".

 Життя дивна штука, ще кілька годин тому я складала плани на майбутнє, а зараз розумію, що немає у мене майбутнього і взагалі крім болю та ненависті нічого немає.

 Добре, що мама сьогодні працює  у нічну зміну і їй не доведеться бачити у  що перетворили троє негідників її єдину доньку. Вона б точно не пережила того, що зі мною сталося. А я ще дихаю, значить жива. 

Цікаво скільки людина здатна витерпіти болю і не зламатися? Я от зламалася за один вечір і ніхто не зможе допомогти мені, відремонтувати те, що поламалося назавжди.

 Хочеться кричати від нестерпного, пекучого болю. Та все марно, порятунку і ліків немає, машини часу теж. 

Чому деякі люди думають, що мають право керувати чиїмось життям? Руйнувати чиїсь плани, мрії, життя, заради власного інтересу чи задоволення. 

На дворі тепла весна, а у моїй душі сіра, дощова осінь. На дворі все оживає, розквітає, а для мене все є спустошеним, як і я сама. Я наче висохла трава, яка ніколи не буде знову зеленою. 

Потрібно змити все це з себе й спробувати жити далі. Поки не знаю, як, але треба. Забути про Макса, забути про ніч у клубі, все забути та спробувати жити далі. Змусити думати себе, що ця ніч була поганим сном, жахіттям, яке наснилося посеред ночі.

 Викинувши свій одяг, який перетворився на лахміття у смітник, іду в душ. Гаряча вода потоком ллється по моєму тілі, а я просто стою чекаючи, що біль хоч трохи  відпустить, але ні, не відпускає. 

А, що ж так болить, коли на тілі немає ран? Відповідь проста  --- душа, тому що її вбити неможливо. За хвилину перед очима проноситься все, що зі мною трапилося й мене охоплює гнів. На себе --- за неспроможність захистититися, на бездушних негідників --- які використали мене, як пакет для сміття, як подарунок. Та найбільше я злюся на Макса.  Макса --- який своєю зрадою розбив мені серце. Більше ніколи і нікому не зможу вірити. Більше ніколи не дозволю навіть пальцем торкнутися свого тіла. Більше ніколи не буду наївною дівчинкою --- Юлею, яка вірила у прекрасне майбутнє. НІ-КО-ЛИ !!!!

Ох, як же важко прокидатися після такої бурхливої ночі. У голові гуділо, ніби у вулику бджоли влаштували дискотеку. Мені до безтями хотілося скянку лимонної води та контрасний душ. Добряче ми вчора з друзями погуляли. 

Я потроху почав пригадувати вчорашнє святкування. Посиденьки з друзями, танці з блондинкою, подарунок, який чекав мене на цьому ліжку. До речі про подарунок. Куди вона поділася? Дівчина, навіть імені якої я не знаю.

 Якось було не до розмов, коли побачив її роздягненою і з бантом на шиї. Незнайомка виявилася гарячою штучкою, давно у мене таких не було. 

Відкинувши ковдру збираюся іти в душ, але в очі кидається простирадло на якому яскрава червона пляма. Це ще, що таке? Звідки тут кров узялася? Невже, ... невже незнайомка була незайманою??? Як таке може бути?  Вона ж повія. Мені негайно потрібно поговорити з Деном. Хай пояснить, що за дивний подарурок вони мені підсунули.

 У душі я пригадую вчорашній секс з дівчиною-подарунком. Стогін і розсипане волосся на подушці, в мить будить в мені бажання. Воно й не дивно, красива дівчина, класний секс і я вже  не можу викинути її з голови. Незнайомка була доволі милою. Та хіба можна назвати дівчину --- милою, якщо вона повія, якій за ніч зі мною заплатили не погані гроші? Та перейматися через якусь проститутку я не збирався. У світі повно прекрасних та доступних дівчат. Мені потрібно лише подзвонити одній із них і запросити на вечерю.

Як чудово, що друг --- Ден, власник цього клубу. Таких привілеїв, як тут я б точно ніде не знайшов. 

Одягнувшись я іду шукати  своїх друзів. Щоб я не говорив чи думав та все одно хотілося більше дізнатися про незнайомку.

Пройшовшись клубом застаю їх обидвох у кабінеті Дена. Хлопці сидять за кавою й щось жваво обговорюють.

--- Привіт! Знайдеться чашка кави для мене? 

--- О, ... привіт! Звісно знайдеться, присідай  до нас.

Ден піднявся зі свого крісла,  щоб налити мені кави. Бачу, що у нього купа запитань на язику, але чомусь мовчить. Мабуть, чекає на слова вдячності.

--- У мене до вас є кілька запитань, друзі.

--- Валяй друже, --- весело промовив Ден.

--- Хто та дівчина, яку ви мені підсунули у подарунок? Звідки вона взагалі взялася?

--- А, що  сподобалася? Чи навпаки розчарувала?

--- Ні те, ні інше.  Просто цікаво, як повія може бути незайманою. На ліжку пляма від крові залишилася. 

--- Владе, вона не зовсім повія, --- якось дивно зреагував на мої слова Ден. Ніби вони його теж вразили.

--- А хто ??? Хто вона?

--- Просто дівчина, яка вигідно продала свою цноту. Ти отримав подарунок, вона гроші, от і все, --- байдуже промовив  Ден.

--- Значить продажна, безсоромна хвойда, а я дурень хотів відшукати її. 

 Ніколи не потрібно відчувати емоційний звязок з випадковою дівчиною. Випивши з друзями кави я поїхав додому. Настрій чомусь зіпсувався.

 Єдиним розумним рішенням було відправитися у спортзал. Я пробіг кілька кілометрів на біговій доріжці, займався на тренажерах й підіймав штангу, поки насрізь не покрився потом. Через дві години,  убитий втомою прийняв душ, упав на ліжко й провалився у глибокий сон.