Легенда Кладда

    Він відкрив коробочку. На чорному оксамиті лежала срібна каблучка Кладда — дві руки, що тримають серце, увінчане короною.

— Вона розповіла, — почав Артур, знизивши голос до таємничого напівпошепки, — що це символ Голвея. Кажуть, колись давно місцевого рибалку на ім'я Річард Джойс викрали маври і продали в рабство золотарю. Він роками працював у неволі, мріючи про свою наречену, яка чекала його в маленькому селищі Кладда, зовсім поруч звідси. Він викував цю каблучку зі шматочка золота, щодня він крав по крупинці, щоб подарувати їй, якщо колись повернеться.

   Елеонора дивилася на каблучку, заворожена.

— Руки — це дружба, — продовжував хлопець, — серце — це любов, а корона — це вірність. Продавчиня сказала, що це головні цінності ірландців. І ще... є секрет, як її носити. Якщо серце повернене до тебе — ти вже знайшов своє кохання. Якщо від тебе — ти в пошуку. Я купив мамі, щоб вона знала: моє серце завжди належить сім'ї, хоч би де я був.

   Елеонора відчула дивний теплий клубок у горлі. Цей хлопець, який ще десять хвилин тому не міг замовити каву, тепер виглядав як справжній романтик з минулого століття.

— Знаєш, Артуре, — сказала вона, дивлячись йому в очі, — здається, Ірландія вирішила, що нам варто познайомитися. І я рада, що допомогла тобі з мигдалевим молоком.

   За вікном сонце нарешті пробилося крізь хмари, освітлюючи бруківку, а в кафе «The Pie Maker» двоє молодих людей продовжували розмову, навіть не здогадуючись, що їхня зустріч — це лише перший крок у великій грі долі, яка знову зв’язує  далекі серця невидимими нитками.