Жодних чоловіків у радіусі кілометра

У свої тридцять Камілла була втіленням тендітної гармонії. При мініатюрному зрості у 164 сантиметри її легка, майже ефемерна постать вагою у 47 кілограмів здавалася виточеною з порцеляни. Вузькі, делікатні плечі та акуратні груди створювали витончений верх, який контрастував із жіночними, виразними стегнами та бездоганно пласким животом. Її силует завершували стрункі ноги та м'які лінії округлих сідниць, що надавали фігурі особливої спокуси. Образ доповнювало сяйво світлого волосся, яке слугувало ідеальною рамою для її глибоких блакитних очей та чуттєвих, «соковитих» вуст.

     Оговтавшись від легкого заціпеніння, Камілла з витонченою ввічливістю прийняла буклет. — Дякую, Лео, — сухо промовила вона і, не чекаючи на продовження «вистави», рішуче зачинила двері прямо перед носом ошелешеного юнака.

      «Тільки цього амбітного зальотника мені бракувало для повної колекції... Фе!» — подумала вона, і по її тілу пройшов мимовільний дрож огиди. — Жодних інтриг, — суворо наказала вона собі, наче карбуючи слова на підсвідомості. — Тільки аскетичний спокій, шепіт хвиль, цілюще сонце і повний штиль у думках. Жодних чоловіків у радіусі кілометра!

     Ця фраза стала її особистою мантрою. Вона поспіхом одягла перший-ліпший легкий сарафан, підхопила мініатюрну сумочку з телефоном і гаманцем та майже вибігла з котеджу. Її серце прагнуло справжньої зустрічі — знайомства з величними морськими просторами, де немає місця фальшивим посмішкам.