Розділ 5. Союзниця

Розділ 5. Союзниця

Соломія забігла додому, швидко прийняла душ та переодягалася. Вона увесь час усміхалася. Це ж треба було заснути на плечі в Еда! А він же ж і не розбудив! Руданка спробувала проаналізувати свої почуття до Едуарда. Колись вона що завгодно віддала б, щоб побути з ним наодинці, а зараз? Невже її захоплення Едом вже в минулому? Напевно, ні. І серце швидше б’ється, і очі горять особливо, і живіт у вузол скручує від його доторків. Має він на неї особливий вплив, але про те йому знати зовсім не треба! Хай не думає, що вона легка здобич. Вона вже не те мале кошеня, а доросла тигриця!

Соломія поглянула на себе у дзеркало та побігла до Софії.

Ед ходив по квартирі, наче злий звір. Ледь не розтрощив телефон, але тарілку таки розбив. Щоб дізнатись більше про того ненависного Олів’є та порадитись, він вирішив зателефонувати Жені.

– Привіт, – привітався. – Женю, мені треба твоя допомога. Допоможи, га?

– Привіт! Ще манікюр та педикюр хочеш зробити? Надіслати номер майстрині? – запитала Женя пошепки.

– Для чого? – відповів, чомусь, також тихо.

– Ну, якщо ти будеш зніматися, то крім твоїх гладеньких ніг та рук є ще й нігті на руках і ногах, – знову пошепки відповіла Євгенія, а Ед подивився на свої нігті.

– Горіла хата, гори й сарай! Кидай номер майстрині! А чого ти шепочеш? – таки запитав, також знижуючи свою гучність.

– Алекс в душі, не хочу, щоб мені знову прилетіло через тебе. Я вже післязавтра до Одеси маю летіти. То ти через манікюр телефонуєш, чи чого? – не зрозуміла Женя.

– І через це також, – вирішив збрехати Ед і подумав, як у жінок усе складно. Зробив епіляцію, ще й манікюр-педикюр треба. – Женю, ти чула, що Олів’є почав вивчати українську мову? – відверто запитав Едуард.

– Так, чула. Я так і знала, що ти вже дізнався, – усе зрозуміла Євгенія. – Він дав нещодавно інтерв’ю, де представив Соломію своєю дівчиною. Я не знаю, як розвиваються їх стосунки, але Соломія мені нічого подібного й близько не розповідала, – мовила Женя, відчуваючи, що Ед почав дихати у слухавку, наче дракон. – Ой, балабол той Дюпа! Але він приїде на показ Соні. Він братиме участь у ньому.

– І я братиму! – додав Едуард, хоч це питання було ще не вирішено.

– Ого! Ото тебе понесло, але то на краще. Не подобається мені цей Олі. Він не пара Соломії.

– Женю, я тебе люблю! – гучно мовив Ед, а з того боку телефону почув:

– Алексе, це зовсім не те, про що ти подумав. Просто Ед, ну ти ж знаєш, він... – на тому розмова перервалася.

– Добре, що Женя моя союзниця, а це вже не так мало. Дівчиною своєю Соломію представив?! А вона, хоч, в курсі? Тріпло! – бісився Ед.

Він вирішив, що не всидить вдома, а варто зателефонувати Етьєну з розвідкою. Має ж він дізнатись, де Соня, щоб запропонувати свою допомогу в якості моделі. Соломія також приїде туди. Вона ж обіцяла.

Недовго думаючи, Ед набрав номер Етьєна.

– Привіт, друже! У понеділок буду на роботі, не переживай. Соломія добре погодувала, вилікувала та розважила, – відзвітувався Едуард.

– Привіт! Яким чином розважила? – одразу ж вчепився Етьєн у слово, яке йому не сподобалося.

– Ми пограли на консолі та нову серію «Воно» подивились, – вирішив озвучити не все Ед.

– Еде, ти, як мала дитина, їй богу! У нас в понеділок важлива зустріч, а тобі ігри грати, – обурився Етьєн.

– То я зараз до тебе приїду й підготуємося, обговоримо все, – запропонував Ед. – Я вже здоровий. Напився тих таблеток цілу жменю вчора.

– Отакої! Ти ж проти усієї хімії. Це ти так до зустрічі готуєшся, чи до фотосесії? – усміхаючись, запитав Етьєн, знаючи небажання Еда труїти свій організм таблетками. Раніше його неможливо було змусити випити хоч одну таблетку.

– Одне іншому не заважає, – викрутився Едуард. – То о котрій до тебе краще приїхати?

– Можеш через годину. Одразу підготуємо усе.

– Добре. Щось придбати по дорозі? Щось хрещенику, чи Соні? – запитав Ед, намагаючись вивідати інформацію, яка його цікавила.

– Можеш заїхати та купити круасанів, їх дівчата люблять. Соні з вишнею, а Соломії з бананом та шоколадом, а нам «Львівський» чи «Галицький».

– Добре. Усе доставлю у найкращому вигляді. Незабаром буду. Готуй документи, – мовив Ед. – Єс! Єс! Єс! Соня і Соломія будуть! – закричав Ед, як тільки вимкнув телефон.