Розділ 1. Вже не мала

Розділ 1. Вже не мала

Етьєн зателефонував своєму найкращому другу Едуарду та попросив його зустріти в аеропорті його молодшу сестру.

– Твою малу? Добре. О котрій прибуває літак Солохи? – запитав Едуард. Він розумів, що має підтримати Етьєна, бо у нього нещодавно з’явився син і він ніяк не міг зустріти сестру.

– Ну, не зовсім вже й малу. І не називай їх Солохою. Ти ж знаєш, що вона це не любить, – давав поради Етьєн.

– Ой, любить, не любить. Твоя руда сеструня слова поперек мені не скаже, – самовпевнено мовив Ед.

– Слухай, а коли востаннє ти її бачив? – поцікавився Етьєн.

– Ну, на твоєму весіллі точно. Ще на якихось заходах. Та вона ж постійно по закордонних вештається, – щось жуючи, мовив Ед.

– Не вештається, а навчається і працює. Вона якраз закінчила семестр і вирішила навідати нас із Сонечкою. Еде, – мовив дещо серйозніше Етьєн, – ти – мій найкращий друг, компаньйон та майбутній кум. Але знай, що в яких би ми стосунках не були, тобі прилетить від мене в щелепу, якщо образиш Соломію.

– Та хто її ображати збирається? Пф... Мала ще, хай гуляє. Хіба я не пам’ятаю, що вона на мене дивилася, як на бога? – пафосно мовив Ед.

– Мушу сказати, що твій зірковий час прийшов, згрібай себе з Олімпу. Твої червоні труселя тепер не актуальні, – віджартовувався Етьєн.

– Ой, багато ти розумієш у жіночій психології, – діловито мовив Едуард.

– Ну, це я щасливо одружений чоловік та тато, – гордо мовив Етьєн.

– Залізний аргумент. Це тобі просто з Сонечкою пощастило. Якби ти не був моїм другом, то точно відбив би її в тебе. Тоді уроці балету в мене просто лосини не вчасно репнули, – гонорово мовив Ед.

– Мачо. Жінку не відбивати, а кохати треба! Ти ж міняєш дівчат, мов рукавички.

– Значить ще не зустрів я ту, яку покохав. Можливо, в мене місія бути вільним птахом і ощасливлювати інших, а не бути прикутим тільки до однієї, – пафосно мовив Едуард.

– Еде, не отримаєш ти Оскар, переграєш. Добре. Скину тобі усю інформацію повідомленням. Тільки не запізнюйся і зустрінь Соломію, а не поплентайся за якоюсь гарненькою стюардесою, – просив Етьєн.

– О, а стюардеси це тема! Стюардес у моїй колекції дівчат ще не було, – замріяно мовив Едуард.

– Агов! Мені когось іншого просити зустріти Соломію, бо бачу ти вже думками зі стюардесами?

– Не переживай. Зустріну я твою малу. У найкращому вигляді усе зроблю. Сонечці – привіт! – мовив Ед та завершив дзвінок.