Глава 6

Тетяна даремно хвилювалася, що її коханий хлопець на вихідних розважався, забув чи не захотів зателефонувати їй. Адже як можна пояснити ситуацію, коли у п’ятницю він говорив, що сумуватиме за нею, а сам просто вимкнув телефон. На всі вихідні! Та як він міг так відверто обманювати, не намагаючись поговорити з нею, або, принаймні, відправити повідомлення.

Насправді, Роман бажав, щоб його День народження запам’ятали надовго, тому і працював разом з братом Костиком не покладаючи рук всі вихідні. Брати завжди підтримували один одного, часто разом проводили дозвілля, тому приготування до знаменної дати відбувалося у повній гармонії та злагоді. Хлопці навіть були трішки схожі за зовнішністю, про що їм нерідко натякали.

Процес підготовки до святкування він вирішив не афішувати, прагнув піднести цю інформацію, як приємний сюрприз. Як на зло, місце розташування будинку погано покривала мережа, і мобільні телефони завжди перебували поза зоною досяжності, тому він не бачив повідомлень від Тетянки. Святкування було заплановано в заміському будиночку, точніше, літній дачі родини Романа. Влітку його батьки відвідували оселю кожні вихідні, займаючись вирощуванням овочів на невеликій присадибній ділянці. Після збору врожаю будиночок залишався у повному розпорядженні братів-студентів, перетворившись в улюблене місце відпочинку молоді.

Дача стояла на віддаленні від інших будинків, та й восени дачники всі вже роз’їхались по домівках. Весела й вигадлива молодь могла відриватися на повну, не переймаючись, що занадто нервові та законослухняні сусіди викликають поліцію зі скаргами на голосну музику і опівнічні крики. Таким чином, будинок перетворився на віддалений від цивілізації острівець спокою і тиші, де ніхто не хвилювався, що хтось зможе перервати гучну гулянку.

Хлопці попрацювали на славу. Будинок та прилегла територія аж блищали від чистоти. Недалеко від городу весело палахкотіло розпалене вогнище, на якому готувався великий казан духмяної каші. Подвір’ям розповсюджувався ароматний димок від мангалу. Велика компанія спільними зусиллями швиденько виносила столи на свіже повітря, розміщуючи їх у тіні дерев.

Вечірка видалася просто чудовою. Відчувалося, що до святкування іменин Роман з Костиком ретельно підготувалися – столи ломилися від наїдків, дурманили голову напої, з потужних динаміків лунала гучна музика, закладаючи вуха. Декілька годин компанія студентів змітала зі столів приготовані припаси, не забуваючи про веселі конкурси та запальні танці.

— Ромко, вітаємо тебе з днюхою! Гарне свято ти нам влаштував! – Віка з Дашею поцілували хлопця в щічки з обох сторін, – Піднімаємо за твоє здоров’я кришталеві келихи, – дівчата весело посміхаючись, відсалютували пластиковими стаканчиками.

— Я все бачу, – Таня підійшла ближче, – Дозволяю торкатися свого хлопця не більше п’яти хвилин, і то – лише сьогодні.

— Зрозуміли, красунечко. Це шикарне тіло і закохане серце повністю належить тобі, – захихотіла Віка, – Ми просто хотіли привітати іменинника.

— Отож, тільки мені і нікому більше.

Ткаченко пригорнув до себе розімлілу русявку, з теплотою заглянув в смарагдові очі:

— А де ж твій подаруночок, кохана? Ти обіцяла мені щось неймовірне, – торкнувся рукою її розпущеного волосся, що хвилею спадало по спині.

— Ромочко, цей сюрприз буде на самоті. Нам не потрібні зайві свідки, розумієш? Вечірка в розпалі, тому наше зникнення ніхто не помітить. Чекаю на тебе у кімнаті нагорі, – прошепотіла на вушко.

— Сподіваюся, це нам обом дуже сподобається? Тоді я повідомлю гостям, що піду за своїм найкращим подарунком, – промуркотів, ніби ситий кіт.

— Не варто нікому говорити. Пропоную просто тихенько зникнути. А подарунок тобі сподобається. Сподіваюся, я вивчила твої смаки.

— Біжи, солоденька. Зараз прилечу до тебе на крилах кохання, – легенько поцілував у розпашілу щічку.

Тетянка стрілою злетіла на другий поверх, де знаходилася тимчасова спальня. Швиденько вимкнула світло, порозставляла та запалила свічки, на ліжку розсипала пелюстки троянд. Невеликий журнальний столик заслала серветкою, виставила заздалегідь охолоджене рожеве шампанське та бокали, на тарілці розклала сир та виноград. Залишилось переодягнутися у мереживний чорний комплект та накинути короткий халатик, які були придбані спеціально для цієї події.

Останній тиждень дівчина з хвилюванням очікувала цього дня, прагнула разом з Романом пізнати справжнє кохання. Нічну тишу кімнати розбудив неголосний скрип дверей за спиною. У Тані від хвилювання затріпотіло серце, та вона не поспішала обертатись, лише лагідно прошепотіла:

— Не вмикай світло. Пропоную розпочати з десерту. Не говори нічого, тссс. За нас все скаже кохання.

Майже у повній пітьмі хлопець підійшов зі спини, став гладити дівчину, яка мліла від збудження. Губи доторкнулися чутливої шкіри за вушком, провели доріжку по шиї. Нетерплячі руки скинули і відкинули геть напівпрозорий халатик.

— Заплющ міцно очі, довірся тільки відчуттям, – попрохала вона, а сама теж стулила повіки, щоб потонути у вирі чуттєвості і насолоди.

Таня обернулась на поклик жаданих рук, впилася поцілунком у губи. Почувся здавлений шепіт:

— Ти неймовірна, я не чекав подібного.

— Тссс, ніч належить тільки нам.

Закохана пара продовжувала ніжитися в обіймах один одного, та раптом кімнату освітило сліпуче світло. Русявка від переляку відкрила очі і оніміла, адже вона цілувалася з рідним старшим братом Роми – Костиком.

— Що тут відбувається?! Я питаю, що тут в біса відбувається? – карбуючи кожне слово питав Роман, який не чекав такої звороту подій від брата і коханої дівчини.

Таня раптово відчула незвичну слабкість, повільно осіла на ліжко. З очей покотилися рясні сльози, які миттю вкрили обличчя.

— Братан, було темно. Я домовився зустрітися в більш інтимній атмосфері з Алісою. Думав, що це вона, вибач. Я не бажав тобі зла, я просто переплутав, – Костя розвів руки в сторони, – Дівчата виявились дуже схожі. Попереджати потрібно.