Груповий турнір, перегони перші або ледь не попалися. Частина друга.

Поки ми чекали команду на перегони, я відчувала, що мене пропалюють поглядом. Так вийшло, що Ітан стартував між мною і Дебі, коли я повернула голову в його бік, то побачила на обличчі єхидний погляд і посмішку. Чесно, від такого погляду, мені хотілося його задушити, але, на жаль, цьому ніколи не бувати. Відвернула мене від моїх думок дівчина, яка давала старт, чесно, від її вже дуже зухвалого зовнішнього вигляду і поглинаючого погляду в бік Ітана мені хотілося її переїхати, але до в'язниці я сідати не збираюся через якусь мочалку, тому я терпляче чекала. Вона почала підходити до кожної машини, стаючи перед капотом, і питати, чи готові гонщики до перегонів, ось і дійшла до мене черга.

- Кровава Роза готова?

Я тут же роблю перегазовку, даючи згоду на готовність, а був такий шанс покатати її на капоті, але ж... не судилося. Вона відійшла від машини й встала збоку.

- Ну, раз гонщики готові. Тоді на старт... увага... перегони.

Наші машини тут же зірвалися з місця і я впевнена, що запах гуми стояв ще довго після нас. Чверть шляху ми гнали всі на рівні, я вичавлювала не на повну силу зі свого малятка, тому ця дитяча швидкість мені швидко набридла і я починала потроху злитися. Не довго думаючи, я почала набирати швидкість, Ітан, мабуть, зрозумів, що я вирішила відірватися, зрештою, до середини траси Дебі була в загубленій частині ззаду, а я й Ітан ділили перемогу. Я дуже хотіла перемогти, але почуття відданості дружбі перемогло це бажання і ближче до фінішу я почала скидати швидкість, зрештою, ми прийшли майже однаково з відривом у кілька сантиметрів. Чесно мені хотілося стукнутися головою об кермо через свою тупість і дурість, що я погодилася на це, але, що зроблено, те зроблено. Дебі приїхала за секунд п'ять, як ми закінчили перегони, і була зла, як дрібний чихуахуа, що гавкає, але коли вона побачила, що переміг Ітан, то її начебто трохи відпустило, це я помітила по її очах, які перестали вискакувати з орбіт. Усі плескали й свистіли, а мені, якщо чесно, було начхати, адже я ніколи не програвала і від цього ставало ще паршивіше. Не роздумуючи, я поїхала назад до дівчат і зупинилася на тому самому місці, мою машину одразу ж обліпила охорона.

- Фух... це було щось, така напруга була, що я думав і асфальт загориться. Як ви розумієте Ітан Уайт проходить у фінальну третю гонку. У другому заїзді, який відбуватиметься завтра, залишилися брати участь Кровава Троянда і Дебі Янг, - усі зааплодували і засвистіли, а Едді посміхався, як чеширський кіт, дивлячись у мій бік. Ну, Уотерс, ти в мене ще потанцюєш. - Я впевнений, що наступні перегони будуть не менш цікавими і запеклими. А тепер прошу на старт: Небесний янгол, Ноа Еванс,Лілі Вілсон, - від цього свисту й гулу в мене навіть у машині вуха заклало. Коли Сем зупинилася на позначці старт, я і Емма зробили перегазовку на знак підтримки, так як вони робили мені. Коли вони зірвалися з місця, я не дивилася саму гонку, адже знала, що Сем їх зробить, як немовлят. Мене турбувало відчуття, що в мені знову пропалюють дірку, повернувши голову праворуч, я побачила Ітана та Днвіда, які не відриваючись дивилися в наш бік, ну Ітан так точно, адже Девід ще намагався дивитися перегони. Їхній погляд свідчив про те, що вони щось задумали, і це мене ну ніяк не тішило, але ідея прийшла сама собою. Взявши телефон, я набрала номер Едді.

- Так, моє сонце, - йому ще й весело, хмир нещасний.

- Слухай, гівнюк ти дефективний, мені зараз не до люб'язностей і сам знаєш причину, - ледве не прогарчала я в слухавку.

- Ой... та облиш, ти була неповторна.

- Ага і завдяки, одному ховрахові піддалася і продула, - буркнула я. - Гаразд, зараз не про це. Мені треба, щоб ти після перегонів Емми, відволік хлопців, поки ми не звалимо через запасний виїзд.

- Щось сталося? - ось все йому блін треба знати.

- Едді, не став дурних запитань, ти зробиш це чи ні?

- А в мене є вибір? Звичайно зроблю, але все-таки?  - ось уже невгамовний.

- Гаразд, мені здається, що вони знають, хто ми, і щось задумали.

- Люба, я тобі казав, досить параноєю страждати, - засміявся він.

- Едді, ще один смішок і під час наступної зустрічі з тобою, твій зубний склад точно збожеволіє, зрозумів, - ось же гівнюк, потанцює він ще в мене.

- Мовчу, мовчу, мовчу. До речі, Сем молодець, зробила їх під чисту, - знову засміявся він.

- А, ти що, сумнівався в нашому ангелі, інакше й бути не повинно. Гаразд, давай, ляпай своїм язиком далі і заводь народ, - скинувши виклик, я побачила, як Сем під'їхала на своє місце.

- Ось це гонка, Небесний Ангел перевершила сама себе, а за тебе Еванс мені соромно. Тож не будемо про сумне і довго розводити демагогії, прошу на старт: Небесна Лілія, Девід Янг і Скарлетт Левіс.

Уже за цими перегонами я спостерігала і була горда за Емму, адже вона викладалася так само як і ми. Я знала, що їй так само важко піддатися і програти, але дружба у нас була на першому місці. Ось Емма майже біля фінішу і видно, що вона трохи скинула швидкість, а Девід обігнав її так само, як і мене Ітан, на пару сантиметрів. Ох... Едді і влетить же тобі колись від нас по саме не хочу. І ось знову ми почули голос цього клоуна, ну в сенсі Едді.

- Пані та панове, сьогодні не день, а казка, всі перегони були просто приголомшливі. Чесно, всі участники молодці і я дуже пишаюся ними. Завтра о 22.00 у цьому ж місці відбуватиметься другий етап перегонів і прошу учасників заїздів не спізнюватися. До завтра, друзі.

Коли Едді виголосив свою полум'яну промову, всі вибухнули оплесками і свистами. Тут мені на телефон прийшло повідомлення.

Болбесик

Дівчата всі вихідні ви ночуєте у мене і в понеділок до школи їдете від мене. Не переживайте з вашими предками я домовився, речі ваші вже теж у мене, тож не нервуйте. Своїх красунь заженіть у підземний гараж, а ваші повсякденні стоять прямо під будинком. Люблю вас. 
P.S Причепуріться, сьогодні йдемо в клуб.