Початок історії

- Доню, вставай. Сьогодні перший день у новій школі, якщо ти пам'ятаєш запізнюватись не можна.

 Ось так майже щоранку! Не дають бідній дівчині доглянути чудові сни.

- Мамо, не хочу. Дай ще десять хвилин, і я тобі казала, що хочу вчитися на домашньому навчанні. Мені набридло щоразу у новій школі комусь щось доводити. Це вже четверта за одинадцять років. Набридло. Я вже зовсім забула про цю безглузду школу.

— Люба, ти ж розумієш, що наші переїзди припадають від обставин у бізнесі, і тобі треба спілкуватися з однолітками та заводити нових друзів.

— У мене були друзі, якщо ти пам'ятаєш, але як завжди через ваш бізнес я втратила все, і своє улюблене заняття.

- Роуз, перегони - це не заняття, і ти знаєш, як ми з батьком не вітаємо твоє захоплення, але домовлення, є домовлення.

- Пам'ятаю, пам'ятаю. Я добре вчуся, нікому не грублю, поводжуся пай-дівчинкою, а ви не забороняєте мені ганяти.

— То-то ж, тож вистачить дутися і вставай. Впевнена, тут теж влаштовують перегони. Тож не кисни, і щоб тобі легше було перенести зміни, ми з батьком зробили тобі подарунок. — Від цих слів сон як рукою зняло. Це вже цікаво.

— Мабуть, знову брязкальце непотрібне. — батьки завжди мені дарували всякі брязкальця, але те, що я просила, вони відмовлялися купувати, говорячи, що надто небезпечно.

— Ну, якщо ти машину своєї мрії називаєш брязкальцем, то тоді я вже не знаю, чим тебе здивувати.

- Що? — я не могла повірити своїм вухам, вони купили мені машину Моєї МРІЇ.

- Спускайся в гараж і сама подивися, батько пристойно вкинув у неї, так що в тебе буде реактивна машина.

Не сказавши жодного слова, я схопилася з ліжка і побігла в гараж. Начхати, що я в коротенькій нічній сорочці, і хтось мене може побачити. Забігши в гараж, я побачила її, красуню про яку я мріяла. NISSAN GTR ALPHA 7 червоного кольору. Так, хлопці добре над нею попрацювали, є за що похвалити. Переглянувши від капота до бампера свою красуню, я полетіла дякувати батькам, адже про це я і мріяти не могла. Залетівши в будинок, я ненароком збила Артура, нашого начальника охорони. Він мужик тямущий, тільки посміхнувся і пішов далі. Швидко вибачившись, я знову зірвалася з місця і вже без перепон досягла мети. Коли я дісталася батьків, то кинулася до них на шию.

- Дякую дякую, дякую! Це найкращий подарунок!

— Нема за що рідна, але ти розумієш, що вона тільки для перегонів, і щоб про твої пристрасті до перегонів знали лише перевірені люди. — Так, мій батько завжди намагався мене уберегти. Ми з ним домовилися, що я можу брати участь у перегонах, але щоб про це знали лише перевірені люди. Тому на перегонах я завжди ганяла під псевдонімом, заради своєї ж безпеки, також мого обличчя ніхто не повинен бачити. І, як ви зрозуміли, після перегонів я ніколи не знімала шолом, а відразу не зупиняючись їхала додому, а Едді мій друг, який поїхав за місяць до мого від'їзду, тільки не сказав куди, завжди віддавав мені виграш наступного дня.

— Так, тату, я пам'ятаю, не хвилюйся через це. Ну тоді я побігла одягатися.

— Давай, люба, і не забудь перед заняттями зайти до директорки. Ти хоч пам'ятаєш, як її звати?

— Пам'ятаю, Медісон Діас, якщо я не помиляюся.

— Так, давай, йди збирайся та снідати.

Так, до речі, забула розповісти про себе та своїх батьків. Мене звуть Розмарі Картер-Демір, але прізвищем батька я ніколи не користуюсь. Чому? Я вам трішки пізніше  поясню. Мені 17 років, закінчую одинадцятий клас і, як ви зрозуміли, закінчувати його буду в новій школі, чому я зовсім не рада. Зовнішність у мене досить-таки непогана: стрункі ноги, спортивні сідниці, непогана талія, груди третього розміру, симпатичне личко. Але, крім моїх грудей, що найбільше виділяється, так це мої очі кольору молочного шоколаду і густе каштанове волосся, що доходить майже до пояса. Але всю цю красу я ховаю за непримітним та вільним одягом. Поясню чому. Коли мені було п'ятнадцять років, я одягалася досить зухвало для свого віку, я вважала, навіщо ховати таку красу? Але мало не поплатилася за свою легковажність, у минулій школі я зустрічалася з хлопцем на два роки старший за мене, все було чудово і романтично, поки я не зрозуміла, для чого все це було. У той день у нашого спільного, на той час друга, була вечірка, я ледве відпросилася у батьків, все йшло добре, поки спиртне не вдарило йому в голову. Точніше, він мене мало не зґвалтував, але, дякую Едді, що навіть крізь музику він почув мій крик про допомогу. Слава Богу, той покидьок не встиг нічого зробити, його ім'я я говорити не хочу, мені навіть його бридко згадувати.Після цього я вирішила, що одягатимуся, як там кажуть? Сіра миша! Я не хотіла, щоб до мене липли тільки через мою фігуру, я завжди мріяла про хлопця, чоловіка, неважливо! Який покохає мене за те, яка я всередині, а не зовні. У мене є і другий бік медалі, з дитинства я захоплююсь машинами та перегонами, тому ввечері я перетворююсь на таємничу сексуальну незнайомку, яку ще ніхто не зміг обігнати. У старій школі навіть робили ставки, хто цей непереможний гонщик, але ніхто навіть не міг уявити, що це я. Про це знало лише дуже вузьке коло людей. Так, все інше ви дізнаєтеся по ходу подій, а також, хто ж мій батько. А зараз мені треба справді збиратися, не хочеться після такого подарунка злити батьків.

Швидко прийнявши душ, я полізла до своєї шафи, він у мене ділився на дві секції. Перша секція – що я одягала для повсякденного життя. Друга - це те, що я одягала на перегони й звичайно, пару сексуальних суконь. Свій вибір я зупинила на вузьких джинсах із завищеною талією чорного кольору без жодної мішури та блискіток, звичайну футболку майже на розмір більше салатового кольору з написом: «Не підходь, уб'є!» та кеди такого ж кольору. Так, знаю, прикид не айс, далеко не айс, ну що вдієш, треба ж якось робити про себе невтішне враження у своїх однолітків, і тим більше це найкращий варіант дійсно побачити, хто хоче з тобою просто спілкуватися, за те, що ти людина, а не якась розфуфирена грілка. Волосся я зібрала в тугий кінський хвіст, трохи туші та безбарвного блиску та вуаля! Я готова, ну що, настав час доводити всіх до інфаркту, і, не переживайте, я пам'ятаю, що повинна розповісти про своїх батьків, але це я зроблю, коли їхатиму до школи.