Кохання щасливе та болюче
Пісня, що живе у двох
Кохання — не блискавка, що раз і згасне,
Не зойк серця в нічній тиші.
Це дотик очей у дрібницях повсякдень —
В словах, де сказано менше, ніж міг би.
Це ранкова кава у різних чашках,
Це рушник, що забувся на спинці стільця.
Це сміх крізь втому, це сварка без крику,
Це "обійми", а не "вибач", коли серце в сльозах.
Любов — не казки, не фільми про щастя,
Не троянди в дощ і не музика струн.
Це битва щоденна за бути поруч,
Коли світ валиться під кожен звук.
Це коли мовчати легше, ніж злитись.
Коли "залишись" гірчить на язиці.
І ти все одно лишаєшся — тихо,
Стаючи не словами, а світлом в руці.
Любити — це значить тримати втечу
і не випускати той погляд з дверей.
Це бути гаванню, коли інший буря,
І навіть розбитим — в молитві для неї.
Це сміятись, коли болить.
Це жити, коли інший падає.
Це вивчати шлях одне до одного —
як пальці, що вперше сплітаються.
Це доторки в сні, подихи в темряві,
коли тиша стає голоснішою, ніж крик.
Коли навіть мовчання — не холод, а ніжність,
і кохання — як дім, що збудований з диху.
Це пам’ять у шрамах, у вуличних звуках,
у місцях, де колись був сміх.
Це — назавжди в тимчасовому світі,
де усе — минає, а любов — не зникає.
Любов — це тримати долоню в грозу
і знати, що блискавки — не кінець.
Це вибір, не порив, не ідея, не випадок —
а ритм серця, що живе для сердець.
Відредаговано: 20.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
