Розділ 12

Софія повільно розплющила очі.
Голова розколювалася.
Перед очима була незнайома стеля.
Вона різко сіла на ліжку.
— Де я?..
Озирнувшись, Софія зрозуміла, що це зовсім не її спальня.
На тумбочці лежав чоловічий годинник, поруч — телефон і ключі від автомобіля.
Її серце закалатало.
Вона повернула голову.
Поряд, спокійно спав Максим.
— Господи...
Софія машинально натягнула на себе ковдру.
Лише тепер вона зрозуміла, що на ній немає одягу.
Обличчя зблідло.
— Ні... Ні... цього не може бути...
Вона намагалася пригадати вчорашній вечір.
Клуб.
Гучна музика.
Подруга вмовляла її хоч трохи відволіктися.
Кілька келихів коктейлів..
Потім ще один...
Після цього спогади обривалися.
Лише уривки...
Вона плакала.
Комусь телефонувала.
Чоловічий голос заспокоював її.
«Я вже їду. Нікуди не йди.»
Максим...
У цей момент він поворухнувся і повільно розплющив очі.
Побачивши Софію, він одразу зрозумів, про що вона думає.
— Доброго ранку, — тихо сказав він.
Софія дивилася на нього розгубленими очима.
— Максиме... Що сталося вчора?
Він сів на ліжку, залишаючись на безпечній відстані.
— Спочатку заспокойся. Я тобі все поясню.
— Чому... чому я тут?
— Ти сама мені подзвонила.
Софія мовчала.
— Ти плакала. Сказала, що тобі страшно і що не хочеш залишатися сама. Коли я приїхав до клубу, ти ледве стояла на ногах.
Вона заплющила очі, намагаючись хоч щось пригадати.
— А... мій одяг?
Максим ніяково всміхнувся.
— Ти облила себе коктейлем ще в клубі, а потім, коли тобі стало зле, остаточно забруднила сукню. Я не міг залишити тебе спати в мокрому одязі. Тому дав тобі свою футболку. Але ти, мабуть, уві сні її зняла. Вона он там.
Він кивнув у бік крісла.
На спинці акуратно висіла велика чорна футболка Максима.
Софія прикрила обличчя долонями.
— Боже... Як же мені соромно...
Максим ледь усміхнувся.
— Єдине, за що тобі варто вибачитися, — це за те, що ти намагалася сама впоратися зі своїми страхами. Наступного разу просто подзвони мені раніше.
Софія підняла на нього очі.
У них не було ні осуду, ні докору.
Лише щира турбота.
І саме це злякало її ще більше, ніж ранок у чужій квартирі.