РОЗДІЛ 15. ЕМІЛІЯ

Екран спалахує яскравими кадрами, а Луї — у бездоганно випрасуваній білій сорочці — легко переходить від одного слайда до іншого, чітко й упевнено пояснюючи кожен приклад.

Він якраз демонструє одну з найуспішніших кампаній Maison Mireval для американського ринку: віртуальну амбасадорку, створену за допомогою 3D-технологій, інтегрували в рекламні ролики та AR-примірки. Користувачі могли через камеру смартфона побачити на собі окремі речі й аксесуари з нової колекції ще до їхньої появи в бутиках. Кампанія особливо добре спрацювала на аудиторію Gen Z і помітно збільшила кількість передзамовлень у перші сорок вісім годин.

На наступному слайді з’являються приклади інтерактивних вітрин. Замість звичних манекенів — цифрові екрани, контент на яких змінюється залежно від часу доби, погоди й того, які образи найчастіше привертають увагу перехожих. Система аналізує ці дані й поступово підлаштовує візуальну подачу.

— Діджитал у вищій моді — це вже давно не про пости у соцмережах, — голос Луї звучить стримано, але переконливо. — Це про занурення споживача у персональну казку. І про вміння поєднати цифри аналітики з живим мистецтвом.

Я намагаюся зосередитися на нотатках, але атмосфера в кімнаті натягнута, як струна. Ми з іншими стажерами майже не спілкуємося. Я б не проти це змінити, але Гарпер і Фабіан старанно уникають мого погляду, а Розалі… Ну, тут і так усе зрозуміло. Вона мене ненавидить, але мусить із цим змиритися. Я точно не такими уявляла наші взаємини. Я сподівалася, що стажування подарує мені не лише досвід, а й нові знайомства, можливо, навіть друзів. Поки що з цим якось не складається.

— А тепер перейдемо до практики, — Луї вимикає проєктор, і м’яке офісне світло знову заливає опенспейс. — Ви працюватимете в парах. Завдання даю одне на двох.

Не встигає він договорити, як Фабіан гучно прочищає горло:

— Я буду в парі з Гарпер, — промовляє він.

Гарпер мовчки киває, погоджуючись. Не можу сказати нічого поганого про Фабіана, але й хорошого також… Знаючи про мою ситуацію з Розалі, він міг би обрати її або хоча б дозволити дівчатам обирати першими. Але, здається, йому абсолютно чхати на чужі незручності.

Розалі закочує очі, зустрівшись зі мною поглядом. Не ворожим, а радше приреченим. Вочевидь, їй працювати зі мною хочеться з такою ж охотою, як і мені з нею. Але я не планую знову привертати до себе увагу, тож ніяк не коментую свою пару. 

— Сподіваюся у нас не винекне нових проблем? — Луї дивиться на Розалі.

Я йому й сама не надто подобаюся, але після того, як він дізнався, що Розалі замкнула мене в туалеті, його ставлення до неї відчутно змінилося. Не можу засуджувати його за те, що він не терпить інтриг і намагається чинити правильно, та все ж його суворість часом лякає.

— Проблем не буде, — сухо відповідає Розалі, підібгавши губи.

— Чудово, — відрізає Луї й повертається до решти. — Тоді слухайте завдання. Кожна пара отримає один архівний продукт Maison Mireval: сумку, взуття, аксесуар або предмет одягу, який свого часу вже був у продажу. Уявіть, що ми вирішили повернути його на ринок сьогодні. Ви маєте розробити концепцію діджитал-кампанії для його перезапуску.

Луї робить коротку паузу, даючи нам час занотувати основне.

— Визначте цільову аудиторію, головну ідею кампанії, візуальний стиль і канали просування. Продумайте концепцію AR-примірки, механіку для соцмереж та інтерактивну вітрину для флагманського бутика. Інфлюенсери, персоналізація, інтерактивний контент — використовуйте все, що вважаєте доречним. Але кожне рішення має бути обґрунтованим.

Гарпер тихо пирхає, і я її чудово розумію. Це дуже багато роботи.

— Також підготуєте три рекламні матеріали: концепт короткого відео, макет публікації для соцмереж і одну діджитал-механіку, яка змусить аудиторію не просто побачити кампанію, а взаємодіяти з нею.

Луї обводить нас поглядом.

— У вас два дні. Післязавтра кожна пара презентує свою кампанію на спільній зустрічі з керівниками. Зараз можете йти на обід. Після перерви я розподілю між вами архівні продукти. Для роботи користуйтеся опенспейсом або вільними переговорними. Якщо виникнуть питання — пишіть мені на пошту.

На цьому він нас відпускає. Гарпер першою підхоплюється зі стільця, Фабіан майже одразу рушає слідом за нею, а Розалі теж не затримується. Поки я складаю ноутбук і блокнот у сумку, усі троє вже встигають зникнути за дверима. Я виходжу останньою й озираюся, сподіваючись хоча б когось із них перехопити, але коридор уже порожній. Схоже, мені знову доведеться обідати самій у Le Café Mireval.

День узагалі почався не надто вдало. Вранці Марк поїхав ще до того, як я прокинулася, залишивши на кухні записку про якісь термінові справи, а поруч із нею — гроші на таксі. І цей його жест з грошима сильно мене зачепив.

Він справді думає, що я настільки безпорадна, що без нього не зможу дістатися до офісу? Чи вирішив, що я геть бідна й не маю грошей на таксі? Не знаю, чого саме Марк хотів цим досягнути, але єдине, що йому вдалося, — розлютити мене ще більше. Уявлення не маю, як я далі зможу вдавати його дівчину.

Перед обідом вирішую зазирнути до вбиральні. Цього разу заходжу туди із сумочкою та мобільним, з яким після історії із замкненими дверима більше не розлучаюся.

Підходжу до дзеркала, поправляю помаду й кілька разів проводжу гребінцем по волоссю. Ховаю все назад у сумочку й уже збираюся виходити, коли з дальньої кабінки долинає приглушений схлип. Я насторожуюся й прислухаюся. За кілька секунд звук повторюється, і цього разу я вже не сумніваюся — там хтось є.

Завмираю, вагаючись. Це не моя справа, тож краще піти й не лізти до чужої людини. Але з-за дверей знову долинає схлип, і я таки не витримую. 

Підходжу до кабінки й обережно стукаю.

— З вами все добре?

За дверима чую рух, а тоді французьку лайку. Хто б міг подумати, що за час стажування я чутиму її так часто.