РОЗДІЛ 16. ЕМІЛІЯ

— Витри з лівої щоки слід від помади, — зауважує Леоні, щойно ми з Марком підходимо до неї привітатися.

Марк пустотливо всміхається й проводить пальцями по щоці, ніби немає нічого дивного в тому, що поруч стоїть його дівчина, а сам він зацілований іншими жінками й пахне, наче блотер*, на який нанесли забагато різних парфумів.

Помада не стирається.

Леоні дістає із сумочки серветку й сама витирає йому щоку.

— Дякую, — Марк тепло їй усміхається.

Ця усмішка значно щиріша за ті, якими він увесь вечір обдаровував інших жінок. Одразу видно, що вони з Леоні справді близькі, хоча вона йому зведена, а не рідна сестра. 

— До речі, ви ще не знайомі, — Марк переводить погляд на чоловіка поруч із нею. — Еміліє, це Патрік, чоловік Леоні. Патріку, це Емілія.

Патрік простягає мені руку й привітно всміхається. Він трохи сором’язливий і настільки не схожий на більшість присутніх тут чоловіків, що це одразу впадає в очі. У ньому немає тієї відполірованої впевненості, яка, здається, є невіддільною частиною світу високої моди, — наче тут кожен наперед знає, хто на нього дивитиметься і з якого ракурсу. 

Як з’ясовується за кілька хвилин розмови, Патрік узагалі не має жодного стосунку до моди. Він фінансист і цілком задоволений тим, що сукні, тканини й нові колекції залишаються територією його дружини.

Зате варто подивитися на них разом — і стає зрозуміло, чому Леоні обрала саме його. Між ними відчувається така природна близькість, яку неможливо зіграти. Патрік мимохідь торкається долонею її спини, Леоні нахиляється до нього, коли щось говорить, вони одночасно тягнуться до келихів і синхронно відступають убік, пропускаючи офіціанта. Наче настільки звикли одне до одного, що навіть рухаються в одному ритмі.

Я мимоволі переводжу погляд на Марка. Він стоїть біля мене, але його увага зосереджена на гостях, а погляд раз у раз блукає залою.

Ми навіть близько не схожі на закохану пару.

А я ще хвилювалася, що саме я завалю весь цей план через свою відсутність досвіду в стосунках. Була переконана, що Марк чудово знає, що робить. Зрештою, жінки його обожнюють. Але є важливий нюанс, який він вочевидь не врахував: уміння звабити жінку й уміння бути з нею у стосунках — різні речі. І якщо з першим у Марка очевидно жодних проблем, то щодо другого в мене з’являються серйозні сумніви. Схоже, його досвід обмежується інтрижками, які закінчуються раніше, ніж узагалі встигають перерости у стосунки.

До Марка підходить черговий незнайомий мені чоловік у бездоганно скроєному костюмі й одразу втягує його в нову розмову.

— Я на кілька хвилин, Ягідко, — Марк нахиляється й цілує мене в щоку.

Я киваю й натягнуто всміхаюся.

За хвилину Патрік теж відходить привітатися з кимось зі знайомих, і ми з Леоні залишаємося вдвох.

Вона мені подобається. Дуже. Але наодинці з нею я раптом почуваюся ніяково через усю цю затію Марка. Як я маю поводитись з нею? Триматися професійно чи, навпаки, невимушено. Ідея фальшивих стосунків з Марком мені з кожною хвилиною видається все більш провальною. Однозначно це найгірше рішення в моєму житті.

— Еміліє, я хочу дещо в тебе запитати, — голос Леоні висмикує мене з думок. 

— Так, звісно.

Вона на секунду переводить погляд туди, де Марк розмовляє з гостями, а потім знову дивиться на мене.

— Ти з Марком, бо він пообіцяв тобі щось натомість?

Я завмираю.

Чудово. Перший публічний вихід — і нас уже викрили. Хоча чого я очікувала? Я б і сама, побачивши нас із Марком збоку, не повірила, що ми закохані. То чому має повірити Леоні, яка знає його значно краще за мене?

— Чому ти так думаєш? — запитую якомога спокійніше, докладаючи всіх зусиль, щоб нічим не видати брехню.

Я пообіцяла Маркові мовчати про нашу угоду. І нехай сьогодні він сам робить усе можливе, щоб її зіпсувати, правда точно не вилетить із моїх вуст.

— Вибач, якщо я тебе образила, — говорить Леоні. — Я знаю, що в Марка легко закохатися. Він  чудовий, особливо якщо дозволяє пізнати себе по-справжньому. Але я так само добре знаю, що він не заводить серйозних стосунків. А ти не схожа на легковажну дівчину, яку цікавлять інтрижки.

Леоні уважно дивиться на мене. Я витримую її погляд, хоча відчуваю, як щоки починають горіти. Сподіваюся, під макіяжем це не надто помітно.

— Я… — ковтаю.

— Ягідко, — лунає поруч голос Марка.

Він повертається й одразу кладе долоню мені на спину. Наші погляди зустрічаються. Марк усміхається, наче все прекрасно. Я — ні. Я втомилася й розлючена. І якщо він ще раз залишить мене саму, щоб піти з кимось поговорити, пофліртувати чи пообійматися з черговою жінкою, я просто вибухну.

Блотер* — це вузька смужка спеціального паперу, на яку наносять парфуми, щоб протестувати аромат.