Розділ 28

- Хлої, я кохаю тебе. Чи згодна ти стати моєю дружиною? - Райан промовляє головні слова і все відбувається як в романтичному фільмі, Райан стає на одне коліно, непомітним чином в його руці з'являється красива каблучка із діамантом. Я затамовую подих в очікуванні відповіді Хлої, від хвилювання стискаю міцніше руку Назара, що лежить на мої нозі.

- Кохана, не хвилюйся, буде щасливий фінал - щойно це каже Назар мені на вушко, чутно як Хлої гучно відповідає. На очах з'являються сльози радощів.

-  Райане, о так, так - повторює свою згоду -  Я теж тебе кохаю - а далі обійми поцілунки і звісно привітання. Райан дарує великий оберемок квітів, Хлої милується каблучкою, що виблискує на її пальчику та своїм нареченим. Фінал вечора дуже приємний.

- Поліно, все добре, можеш так не стискати мою руку - тільки зараз помічаю, що продовжую міцно стискати руку Назара.

- Вибач, я так розхвилювалась за Райана, щоб він почув своє заповітне так. Підемо вітати? - більшість гостей вже привітали, а ми ще сидимо за столиком.

- Ходімо - Назар допомагає мені піднятись, чекає поки я скину жакет, бо стало спекотно - Киць, ця сукня сповнена сюрпризів - розумію, що Назар помітив мою оголену спину.

- Так і є, тобі подобається? - по погляду бачу, що дуже подобається, але не можу стриматись, щоб не подражнити.

- Я вже казав тобі, що від одного погляду на тебе втрачаю голову. Хочу вже скоріш опинитись наодинці - цілує мене у плече. А мені подобається його ідея, тому довго не думаючи пропоную варіант втечі.

- А може зараз втечемо? - в його очах читаю подив, що змінюється рішучістю.

- Давай, тим більш, їм уже ніхто не потрібний окрім них самих і їхнього кохання - повертаю голову, щоб побачити про що Назар каже. А там на тересі Хлої та Райан цілуються і їм дійсно зараз потрібні лише вони, як і мені зараз потрібний лише Назар та його обійми. В одній руці Назар тримає мій жакет, а в іншій мою руку, так ми і залишаємо Хлої та Райана.

- Куди ми їдемо? - за вікном вечірній Київ. З настанням сутінків Київ втрачає денну метушливість і набуває особливого, романтичного та величного вигляду, занурюючись у мільйони золотих і синіх вогнів. Дуже красиве видовище.

- Ти любиш сюрпризи? - цікавиться Назар зі загадовою посмішкою так і не відповівши на моє запитання.

- Тільки якщо приємні, в дитинстві завжди просила батьків, щоб кожний мій подарнок був сюрпризом. Чудові були часи. А ти? - сідаю зручніше, щоб було видно профіль Назара, картинка за вікном змінилась, бо ми виїхали за Київ і далі обабіч тільки ліхтарі та поля.

- Гадав, що не люблю сюрпризи, хочу все знати наперед, але коли ти робиш сюрпризи, то вже починаю звикати і мені страшенно подобається, як ти минулий раз зустріла мене оголеною. Такий сюрприз можна хоч кожний день - я довго наважувалась, але всі упередження були зняті, коли я побачила якими шаленими очима на мене дивився Назар, я бачила в них чисте бажання. Той романтичний вечір був ідеальний, кохались, їли та розмовляли і так по колу.

- Мені теж сподобалось, ти тоді так дивився на мене - затримую подих, бо не можу підібрати слова, щоб описати, що ще я бачила в очах Назар - Ніби...

- Ніби, ти найцінніше, що маю. Киць, я іноді не можу повірити, що в світі існують такі сильні почуття, що я відчуваю дивлячись на тебе - Назар так вміло описав все, що я відчуваю, коли він поруч.

- Я кохаю тебе - кажемо одночасно і від цього обоє всміхаємось - Киць, мені важливо знати, що ти поруч зі мною щаслива. Ти моя залежність, але та залежність від якої не хочеться позбуватись.

- Я щаслива поруч з тобою, я не уявляю свого життя без тебе - чесно зізнаюсь і бачу, як Назару приємні мої зізнання, проводжу рукою по його плечу, а Назар стишує рух, бо дорога стає заплутанішою - Куди ми їдемо? - моя цікавість бере верх.

- Почекай ще трішки і все побачиш на власні очі, хтось мені казав, що любить сюрпризи - примружує свої красиві очі. 

- Угу, але як виявляється із терпінням маю проблеми - надуваю губи, як маленька дитина, що вередує, бо не отримала бажане.

- Ще п'ять хвилин зачекай - вказує на навігатор.

Коли Назар паркується біля великого двоповерхового будинку і мовчки без слів виходить з авто, а тоді допомагає вийти мені та допомагає одягнути жакет, бо відчутно прохолодно на вулиці в таку пізню пору. Без слів проводить мене до фіртки, що відчиняється щойно ми опиняємось поруч. Не дуже зручно йти, бо я на підборах, Назар це помічає і підхоплю мене на руку.

- Ти що, Назаре, я можу сама йти - розгублено бубоню собі під ніс, а сама відчуваю насолоду від його дій.

- Я знаю, але не можу відповити собі в насолоді потримати тебе на руках - Назар опускає мене лише, коли закінчується газон.

- Дякую, а що це за будинок? - хоч і глибока ніч, але підсвідка освічує масштаби та габарити будинку, виглядає дуже красиво, з одініє сторони видніються вікна в підогу.

- Це наш будинок - Назар стає позаду мене, прибираючи волосся на одну сторону та обіймає мене за талію.

- Що? - повертаюсь в кільці його рук - Ти що купив будинок? 

- Так, чомусь завжди мріяв про велику сім'ю із купою дітлахів та будинок за місто.

- Дітлахів, я не знаю, що сказати.

- Полю, ти не хочеш дітей? - його брови зійшлися на переніссі від моїх слів. Боже, ну що я таке кажу, звісно я хочу дітей, але все так неочікувано, що я верзу казна-що. Роблю вдих та глибокий видих.

- Назаре, я хочу дійте, я хочу все поруч з тобою - його погляд змінюється на теплий і я чую, як він видихає - Я..Це так було неочікувано. Це наш будинок? - перепитую, бо не віриться. Назар киває. А я вішаюсь йому на шию, обіймаю, цілую, притискаюсь міцніше, проводжу руками по його спині, хочу скинути одяг, хочу відчути його шкіру на дотик.

- Мммм, киць, така реакція мені більше подобається, ходімо проведу тобі екскурсію, він майже пустий, ти можеш облаштувати все на свій смак, ремонт зроблений лише косметичний - Назар відчиняє двері, а потім знову підхоплю мене руки переносить через поріг - А може екскурсія буде потім, а зараз моя киця потребує мене - Назар пристрасно відповідає на мій поцілунок, нічого не бажаю, окрім Назара.