Розділ 18

- Я хочу вибачитись за свою поведінку - неочікувано для мене починає розмову Хлої - Я не знала, що ви разом. Зізнаюсь, мені сподобався Назар, але я не претендую на чужого чоловіка. Це не в моїх принципах. Оскільки мій батько задоволений роботою Назара, то ми будемо часто бачитись, тому хочу, щоб в нас склались дружні та хороші робочі стосунки - очі Хлої кажуть, що вона не грає, а говорить щиру правду. Не відчуваю я від неї підступу. Від її слів стає легше від того, що ми порозумілись.

- Хлої, ти теж мене вибач, я можливо була різкою. На це є свої причини в нас своя історія із Назаром і ми тільки нещодавно почали стосунки - теж хочу бути щирою з Хлої. Можливо в майбутньому ми могли б стати хорошими приятельками.

- Я вже стільки часу в Києві і майже не бачила місто, не хочеш скласти мені компанію? Можливо десь повечеряємо разом і поговоримо? - хоч я мріяла про вечір із Назаром, але ця пропозиція мені подобається. Це хороша можливість почати наше спілкування з чогось хорошого.

- Чудова ідея. Хлої, я тільки за - кажу.

- Домовились, ходімо, бо твій чоловік уже нас виглядає - помічаю, як Назар спостерігає за нами. Переймається куди це ми поділись.

Після повернення нема часу розповісти про розмову з Хлої, тому продовжуємо працювати. В кімнаті панує чудова робоча атмосфера, після нашої розмови я іншими очима поглянула на Хлої. Коли всі робочі питання вирішені я залишаюсь наодинці з Назаром.

- Котику?

- Це я котик? - не дає мені продовжити, натомість допомагає мені сісти на його коліна. Невтримуюсь та цілую його легеньким доторком. Такий піднесений настрій, що постійно хочеться цілувати Назара.

- Ти - посміхаюсь у відповідь на його посмішку - Ти не проти, якщо я сьогодні зустрінусь із Хлої? - одразу переходжу до справи. 

- Не зрозумів, ви начебто не дуже ладнали. Я зівсно радний, але що змінилось?

- Так, але ми сьогодні поговорили і все вирішили. Я знаю, що ти хотів провести цей вечір разом, я теж, але я не змогла відмовити. Вона тут одна в новому для себе місті. Я відчула щось знайоме, в мене так само було поки не зустріла Марину.

- То, ось про що ви говорили - киваю у відповідь - Я хотів би провести вечір разом, але якщо в тебе на вечір вже є плани, то я тебе забираю собі на ніч. Ось така моя вимога, заперечень не приймаю - зухвало заявляє мій котик. Не знаю звідки взялось це пестливе звернення, але мені подобається.

- Заперечень не буде, але мені потрібно буде додому, бо всі речі мої там.

- Без проблем, зранку заїдемо візьмеш необхідне, а так вдома тебе чекає моя футболка або мої обійми - прикушує шкіру на моїй шиї, що я миттєво збуджуюсь - Я ж кажу тобі переїзди до мене і не буде такої проблеми - Цілує, а потім відпускає мене, бо має ще справи та і мені необхідно перевірити документи, що сьогодні були попередньо погодженні.

Виходжу з офісу, де мене вже чекає Хлої, вона переодягнулась у легку літню сукню та волосся розпустила. Виглядає дуже ефектно та красиво. В неї був час освіжитись, а я так і залишаюсь в тому ж образі. Я звісно могла поїхати додому переодягнутись, але не хочу на це витрачати час.

- Маєш красивий вигляд - не відмовляю собі у бажанні зробити Хлої комплімент.

- Дякую, я старалась. Куди підемо? 

- Якщо ти не проти спершу влаштую тобі маленьку екскурсію містом, а потім підемо до ресторану, де можна відпочити та потеревенити. Он, наше таксі - показую на авто, що паркується.

- Я тільки за. Дякую, що погодилась показати мені місто - каже Хлої сідаючи в авто.

- Я теж була в схожій ситуації. Київ - це не моє рідне місто, я з маленького містечка, а коли сюди переїхала, то довгий час була одна поки не зустріла свою подругу. Ми на попередній роботі познайомились.

- А ким ти працювала? - цікавиться Хлої.

- В кав'ярні баристом, а потім подала резюме в компанію Назара і мене взяли на роботу. Я не знала, що це його компанія, чесне слово - намагаюсь виправдатись, що я тут працюю не через красиві очі, а через свої знання.

- Я вірю тобі, ти гарно працюєш, але те, що ти дуже подобаєшся Назару я теж вірю. Коли чоловік так дивитиься на жінку його не відпускають - якось із сумом про це говорить, можливо особиста драма не дає їй спокою. Хлої не продовжує, а я не наважуюсь запитати. 

- Згодна з тобою, якось іншим разом розкажу тобі нашу історію, як тобі буде цікаво.

- Буде цікаво, мені подобається слухати історії із хепі ендом, а моя інтуїція підказує, що ваша саме така - от щоб слова Хлої стали правдою. Не знаю, як Назар, а мені складно уявити своє життя без нього.

- А зараз твоїй увазі величний Київ - нарешті водій нас привіз на місце призначення. Погода чудово, тому наш вечірний променад буде вдалим.

Прогулянка видається напрочуд чудовою, Хлої дуже весела та відкрита людина, а ще з чудови почуттям гумору. З нею точно не засумуєш. Я їй показала майже всі свої улюблені місця, а вона запрошувала приїхати в гості в Париж, щоб віддячити мені тим самим. Я вже уявила цю поїздку я та Назар, це було б дуже романтично.

Чекаючи на замовлення в ресторані Хлої розповідає про себе та своє дитинство, а воно дуже насичене та заможне. Але її зовсім не зіпсували статки, якими володіє її сім'я, нема зверхності, а навпаки повага присутня до кожного. Приклад, те, як вона намагалась спілкуватись з офіціантом, звісно французькою та трішки українською, з моєю допомогою. Я знаю, про що я кажу, скільки було випадків, коли я працювала в кав'ярні, що до мене ставились не як до людини, а як до порожнього місця. Хлої не така, в неї є гарне виховання та цінність кожної людини.

- Ніг не відчуваю - кажу.

- Я теж, оце ми з тобою сьогодні марафон організували. Давно я так добре не проводила час. Правду кажуть, що українки чудові подружки.

- Дякую, мені теж дуже сподобалось. Пропоную ще раз повторити. Ти коли повертаєшся до Парижу?

- Через тиждень. Наше замовлення - помічає Хлої офіціанта. Я вжу уявляю як буду смакувати страву, бо дуже голодна, як мій телефон оживає. Телефонує мій котик.