Глава 28

КРИСТИНА

Стою при вході в Маріїнському парку і, хоч дощ не падає, розкрила парасольку. Мовчки спостерігаю за всім, а в навушниках лунає приємна музика. Стою вже хвилин десять, і мене охоплюють дивні відчуття. Здається, що роблю, щось не так. Напевно, не варто було погоджуватися на це побачення. Але, що тепер гадати. Зиркаю на годинник — мій залицяльник солідно запізнюється. Гаразд, чекаю ще хвилин десять, а тоді піду.

Втуплюся поглядом у крони дерев з пожовклим листям, у яких гуляє туман. Емоцій жодних. Хіба, що жаль стискає душу через те, що вже вдруге погодилася на таку авантюру. Ой, щось я вже не впевнена, що мені потрібні ці десять побачень, навіть заради розваги. Напевно, краще провести час із користю. Почитати книгу, послухати музику.

Погляд знову стрибає на годинник на руці. Уже минуло дванадцять хвилин. Стає зрозумілим — Святослав не прийде. Складаю парасольку і вирішую прогулятися парком. А там поїду у своє улюблене кафе на гарбузове лате.

Парком я гуляла довго. Чула, як бринькає телефон, здогадувалася — це повідомлення від Ніка. Але щось не хочеться нічого. На душі пустка. І дивне відчуття того, що віртуальний світ не має нічого спільного з реальним. І, напевно, змішувати ці світи не варто.

Діставшись улюбленого кафе, замовляю свій улюблений напій і таки відкриваю повідомлення від Ніка.

«Привіт!

Які дивні у тебе в дитинстві були вподобання. Хоча мені подобається. А зараз ким би ти хотіла бути?»

Хмикаю. Ким би я хотіла бути? Цікаве питання. З хвилину міркую і таки відписую:

«Спершу просто щасливою жінкою. Але моє щастя, чи то втекло від мене, чи то заблукало».

Нік одразу переглянув мій меседж і почав писати:

«Прикольна іронія. А насправді?»

Знову хмикаю на таке питання і відповідаю:

«Це і є насправді. Скільки жінці для щастя потрібно? Дрібниці!»

Не впевнена, що цей Нік зрозуміє мої слова, але бачу, що відписує мені:

«Ну не скажи. Тут я готовий з тобою посперечатися. Всі ми різні, і у людей різні потреби».

Ледь усміхаюся, не маю, що заперечити.

«Тут сперечатися не буду. Але по факту... Наприклад, що тобі потрібно для щастя?»

Розмова стає цікавішою, і з нетерпінням чекаю на відповідь від Ніка. Але чи напише він правду?

«Мені для щастя потрібно, аби кохана жінка була поруч. Щоб жити в злагоді. Дім — повна чаша і улюблена справа».

Все надто узагальнено, але досить цікаво. “Улюблена справа”... Ці слова мене зачепили. А чи була робота у кол-центрі моєю улюбленою справою? Звісно, ні. Мене влаштовувала лише заробітна плата.

Я замислилася: а може, справді варто розпочати власну справу. Але яку? Хочеться, щоб це було щось таке, що приносило б задоволення, а не швидко набридло. Потай я мріяла про кафе, але звичайне кафе мене не влаштовує. Я хочу, щоб це було щось незвичне, де буде по-домашньому затишно та спокійно. Ще б я знала, як це все поєднати...

Від думок відриває сповіщення у телефоні. Це повідомлення від Ніка. Відкриваю його:

«Кріс, вибач, маю справи. Напишу, як тільки звільнюся».

Посміхаюся, бо після повідомлення Нік поставив сердечко. Здається, маленький смайлик, але на душі стало тепліше.

«Біжи. Чекатиму тебе тут».

Підписавши, вирішую перевірити Linder. Я здивована: тут повідомлення від Святослава, яке прийшло дві хвилини тому.

«Кріс, ти де? Я прийшов, а тебе немає?!»

В мене очі стали квадратними. Він серйозно? Зиркаю на годинник і, дещо спантеличена, вирішую відписати:

«Ти запізнився на півтори години, це нормально?»

«Це була перевірка, і ти її не пройшла».

Така відповідь мене вбила, і мене прорвало на істеричний сміх. Намагаюся стримуватися, аби люди не подумали, що я неадекватна. Але, заспокоївшись, вирішую відписати:

«Знаєш, Святославе, я не знаю, чи тішитися, чи плакати. Але ні. Я все ж щаслива, що не пройшла твою перевірку. Ти краще пошукай собі дівчат, які чекатимуть тебе не те, що годинами, а днями, доки ти вештатимешся невідомо де. Щасти!»

Блокую свого залицяльника і, покинувши додаток, розраховуюся за лате й покидаю заклад. Я шокована витівками чоловіків. Наступного разу потрібно добре подумати, перш ніж погоджуватися на побачення. А ти дивись — ще який Бог буде з Олімпу спускатися пів дня.