Розділ 6

— Ми тут з Каріною вирішили трішки розважитися, — почала розгублено говорити я та підійшла до нього. — У мене дівич-вечір.
— Мені якось байдуже, — Стас закотив очі.
Ні, ну це взагалі нормально? Тобто через два дні ми будемо одружені, а він перед своїм другом говорить, ніби йому байдуже, що я розважаюся. Якщо ми повинні грати ролі закоханих, то треба це робити перед усіма. Ще не вистачало, щоб цей Мар'ян розповів комусь про нашу домовленість.
— Любий, невже ти не сумував за мною? — я обійняла Стаса за шию.
— Повір мені, зовсім не сумував, — відповів він, а мене вже це почало дратувати.
— Знаєш, тепер мені здається, що ти мене не любиш! — я вдала, що образилась, а тоді потягнулася на зустріч його губам.
Не знаю, чим я керувалася та випиті коктейлі додали мені якоїсь сміливості та впевненості. Я навіть готова була поцілувати його, але він зупинив мене, коли різко забрав мої руки зі своєї шиї та відсунув мене якомога далі від себе.
— Ти що вар'ятка? — роздратовано спитав він. — Взагалі вже з глузду заїхала!
— Який же ти жахливий! Придурок останній, — буркнула я та склала руки на грудях.
— За вами так весело спостерігати, — сказав той Мар'ян, не стримуючи сміху. — Стасе, то це твоя майбутня дружина?
— То біда на мою голову та проблема на одне місце, — роздратовано відповів той.
— Три місяці — це не так вже і багато, — Мар'ян підморгнув мені, а я здивовано подивилася на нього.
Виходить, що він знає, що це все підстава. Невже Стас йому так довіряє, що навіть розповів про це?
— Ти знаєш? — спитала я.
— Ми дружимо ще зі школи, — відповів замість Мар'яна той придурок. — Як думаєш, я не розповів би своєму найкращому другу, що мене змушують одружитися?
— По-перше, я не в тебе питала...
— А по-друге? — перебив мене хлопець, а я вже почала сильно дратуватися.
— По-друге, — я міцно стиснула кулаки та заплющила очі, заспокоюючись, — може твій друг навіть знає, яка у тебе вигода з цього шлюбу?
— Ні, лялечко, такі подробиці мені Стас не довіряє, — відповів Мар'ян та усміхнувся своєму другові. — Бачу, що тобі буде дуже весело.
— Знайшов клоуна на свою голову, — буркнув той, а мені вже захотілося його просто вдарити.
І я б зробила це, якби біля мене раптом не з'явилася Каріна.
— Яке неочікуване поповнення в нашій скромній компанії, — заговорила вона, усміхаючись.
— Каріно, ми йдемо геть! — серйозно сказала я.
— Чому? — здивувалася дівчина.
— Бо цей придурок, з яким мені треба буде жити ще три місяці, дуже сильно мене дратує.
— Цікаво, чим це я тебе дратую? — спитав Стас та склав руки на грудях.
— Своєю присутністю! — майже прошипіла я.
— То може мені ще й не дихати тим же повітрям, що і ти?
— Не дихай! А ще раджу взагалі закрити рот і ніколи не відкривати.
— І чому мені так не пощастило в тому житті, що тепер я змушений тебе терпіти?
Я хотіла сказати йому пару хороших слів, але мене випередив Мар'ян:
— Ваша розмова насправді дуже цікава, але чи не потрібно нам, Стасе, повернутися до наших друзів?
— З величезним задоволенням, — відповів той. — Я ж тому і прийшов за тобою, бо вже всі зібралися.
— А що це ви святкуєте? — зацікавлено спитала Каріна.
— Просто зустріч зі старими друзями, — відповів їй Мар'ян.
— Я так розумію, що ці друзі навіть не здогадуються про весілля Стаса? — заговорила дівчина, а я трохи сердито глянула на неї.
Чому це взагалі має її цікавити? Не краще ще трошки випити та просто повернутися додому.
— Твоя подруга така ж, як і ти, — буркнув Стас, коли Мар'ян почав підійматися зі свого стільця.
— Це моя сестра, — з усмішкою сказала я.
— Тоді зрозуміло, — хлопець пройшовся по мені поглядом, а тоді підійшов надто близько. — Побачимося на весіллі, дорогенька. Я натягнуто посміхнулася йому, а Стас просто розвернувся та попрямував у сторону диванчиків.
— Дуже радий був з тобою познайомитися, Лізо, — заговорив Мар'ян та взяв мене за руку. — Трохи неочікувано, що перша дівчина, яка сподобалася мені за стільки часу, виявилася майбутньою дружиною мого найкращого друга.
— Ми ж всього лише декілька хвилин поговорили, — трохи здивовано сказала я.
— Інколи навіть цього досить, щоб зрозуміти.
— Зрозуміти що?
— Нічого, — хлопець усміхнувся, а тоді відступив від мене. — До зустрічі.
Мар'ян попрямував у ту сторону, що і Стас, а я ще деякий час дивилася йому вслід.
— Тепер розказуй все, що я встигла пропустити, — мовила Каріна.
Вона підійшла до бару та замовила нам дві стопки текіли. Краще б ми її не пили, але саме в той момент мені дуже сильно захотілося комусь виговоритися. Дівчина уважно слухала мене та кивала головою.
— Ми не можемо цього так залишити, — п'яним голосом сказала вона. — Він тебе образив! Як там той придурок назвав тебе? Клоуном?
— Не тільки, — я важко видихнула, спершись щокою на руку.
— Тоді йдемо його веселити, — дівчина схопила мене за руку.
— Каріно, що ти придумала? — спитала я, насупивши брови.
— Виконуватимеш свою роботу клоуна! Чому це він не розповів своїм друзям, що одружується? — дівчина підійшла ближче та подивилася мені в очі. — Ми зробимо це замість нього. Він ще пошкодує, що так ставиться до тебе! Відплати за всі образи дитинства і покажи йому, хто головний.
— Каріно, ти наче мій змій-спокусник, — сказала я та задоволено усміхнулася їй. — Мені дуже подобається твоя ідея. Піду і покажу йому, що тут головна — я!
— Зробімо це! Чекай! — раптом крикнула подруга та взяла мене за руку. — Де твоя обручка?
— У сумочці.
Перед тим, як ми зайшли в клуб, я вирішила зняти обручку. Не хотілося бути дівчиною "під забороною". Це наче якесь ярмо, а мені таке зовсім не подобається.
— Все, — сказала я, коли одягнула на палець обручку.
Дівчина радісно підстрибнула декілька разів, а тоді взяла мене за руку та потягнула у сторону диванчиків. Я одразу ж помітила за одним з них досить велику компанію. Серед них сидів і Стас. Оце сюрприз зараз йому буде від дружини.
— Ми тут! — радісно сказала Каріна та підняла руки.
Мені хотілося сказати їй, щоб вона трохи стягнула свою спідницю до низу, але дівчина дуже сильно ввійшла у роль.
— Стасику, вибач, ми трішки запізнилися, — почала говорити вона. — але ж ти знаєш, що у нас дівич-вечір. До речі, я хотіла подякувати тобі, що ти відпустив Лізу. Їй так пощастило з майбутнім чоловіком.
— З ким? — здивувався якийсь блондин, що сидів збоку.
— А, ти не знаєш? — Каріна глянула на нього, а тоді сіла поруч.
Я ж попрямувала до свого коханого, який, якогось милого, висадився по самому центру.
— Вибач, — усміхнулася якійсь дівчині, бо випадково наступила їй на ногу.
Я все ж змогла добратися до Стаса, але місця біля нього не було зовсім, тому мені залишалося лише сісти йому на коліна.
— Що ти тут робиш? — прогарчав мені на вухо хлопець. — Хочеш довести мене до сказу?
— Ну ти ж мене довів, — відповіла я, не приховуючи своєї посмішки.
— Я чогось не розумію? — спитала та сама дівчина, що постраждала від моїх ніг. — Хто це?
— Ліза, — сказала я та уважно подивилася на цю особу. — Наречена Стаса.
— У тебе є наречена? — голосно та дещо здивовано мовила дівчина, дивлячись на Стаса, що просто кивнув головою. — Чому ти не сказав нам?
— Рито, — почав він, — ми хоч і дружимо давно, але це не те, що я хотів би вам розповідати. Рано чи пізно ви б познайомилися з Лізою, а в нас все так швидко закрутилося, що я навіть не подумав розповісти комусь про це. Потім наші батьки в один момент взяли всю організацію на себе, а час так швидко пролетів.
— До того ж, ми бачилися останній раз аж пів року тому, — додав Мар'ян, підтримуючи друга.
— Напевно, ти навіть не збирався запрошувати нас на своє весілля, — буркнула ця дівчина, а вона мені вже не сподобалася.
— Мені здається, що вони самі мають вирішувати, кого запрошувати, — заговорила до неї Каріна, зверхньо дивлячись.
Здається, що сестрі вона теж зовсім не до вподоби. Та це і не дивно, адже ця Рита надто відверто показує своє невдоволення.
— Насправді, це мав бути для вас сюрприз, — сказав Стас, а я розуміла, що він бреше. — Ми навмисно чекали завтрашнього дня, щоб надіслати всім запрошення.
— А коли у вас весілля? — поцікавився той блондин.
— Через два дні, — усміхнулася я.
— То може розкажете, як ви познайомилися? — спитала Рита й уважно подивилася на мене.
Я ж почала вкотре розповідати вже знайому історію про нашу зустріч в Парижі, але трохи видозмінила її, додаючи ще романтики. Як же мені подобався цей ображений вираз обличчя дівчини.
— Чесно, не віриться, що мені так пощастило в житті. Ти знаєш, — я подивилася на Риту, — він ідеальний в усьому. В мене ніколи не було таких чоловіків. Ми так вдало підходимо одне одному, наче дві половинки одного цілого. А я розповідала, який він зробив мені подарунок на День святого Валентина? — дівчина похитала головою. — Стас надіслав мені якусь адресу та сказав приїхати туди. Я була така схвильована, бо вже розуміла, що це буде щось дуже романтичне. Коли я приїхала, то опинилася в старому житловому дворику. Підійшовши до потрібного будиночку, я була вражена. Це щось таке особливе, наче з французьких кінофільмів. Всередині мене чекав сюрприз у вигляді валентинок з моїх фотографій. Тоді він подарував мені ще букет моїх улюблених білих троянд та браслет з підвіскою у вигляді сердечка. Стас сказав, що це буде символом нашого вічного кохання, а я тоді так розплакалася. Деякий час ми стояли в обіймах, а я вже розуміла, що так, як цей хлопець, мене ніколи ніхто не покохає. Та прекрасна ніч назавжди залишилася в моїй пам'яті. Як досі пам'ятаю кожен його дотик та ту ніжність, що він дарував мені своїми поцілунками. Наче боявся образити мене навіть одним поглядом, розумієш?
— Коли вже ти завершиш цю виставу? — трохи сердито спитав Стас, так, щоб почула лише я.
— Ніколи, — я усміхнулася йому.
Хлопець же просто поклав руку на свою голову та важко видихнув.
— Терпи, любий, — прошепотіла йому на вухо я. — Мене краще не ображати.
— Я тебе ображав?
— Ти сказав, що я клоун, а це — частинка мого циркового номера!
— Боюся уявити, що буде потім, — буркнув він.
— Побачиш.
Я продовжила розповідати історію нашого неймовірного кохання. Здається, всім вже було нецікаво це слухати, але тепер Стас в очах своїх друзів — ніжний та дуже дбайливий романтик, що безмежно закоханий в мене. Напевно, кожному хлопцеві соромно зізнатися у своїй романтичній стороні. Дивлячись на цього нахабу, можу з впевненістю сказати, що у нього її точно нема. Ну хоча б буде в моїх історіях. 
Через деякий час всі почали розходитися. Каріна з якоюсь гордістю дивилася на мене. Звісно, ми ж таку виставу щойно розіграли.
— Кохана, а ти куди? — спитав уже на вулиці в мене Стас, коли ми вийшли з клубу.
Він вже встиг попрощатися зі своїми друзями, а зараз, схоже, на мене чекає його помста.
— Додому, — я спробувала усміхнутися. — Наше таксі от-от має приїхати.
— Хіба я можу свою наречену, яку так сильно кохаю, відпустити в якесь таксі? — Стас підійшов до мене. — Я сам тебе підвезу.
— Та н...— я не встигла договорити, бо хлопець схопив мене за руку та потягнув до стоянки.
Коли ми зупинилися біля його автомобіля, то він просто штовхнув мене в нього, а я ж налякано подивилася на нього.
Каріна просто стояла на вулиці та посміхалася. Сама змусила мене розіграти цей весь цирк, а тепер стоїть і тішиться.
Я спробувала вибратися з машини, але мені це не вдалося, бо Стас встиг сісти за кермо та заблокувати двері. Всередині з'явився якийсь страх, бо я уявлення не маю, що він зробить мені за всі мої слова. Хоч би не вбив десь по дорозі.