Пролог

Я стояла в красивій білій сукні та дивилася на себе в дзеркалі. Корсет, оздоблений мереживом у вигляді квітів та камінцями, вдало підкреслював мою тонку талію. Довга пишна спідниця додавала розкоші цій сукні. З самісінького ранку над моїм образом чаклував перукар та візажист. Моє темне волосся зібрали в красиву зачіску з невеличкою діадемою та причепили фату, що тягнулася аж до шлейфа. Макіяж зробили дуже ніжним в коричневих тонах із золотими блискітками. Каріна, моя двоюрідна сестра та подружка нареченої, передала мені букет з білих та рожевих троянд. Я взяла його в руки та знову подивилася на себе. День, що мав стати найкращим в моєму житті, став — пеклом. Я завжди була мрійливою дитиною та вважала, що заміж виходять лише тоді, коли кохають. Два роки тому віддала своє серце тому, хто просто розтоптав його. Так, знаю, що він ніколи не кохав мене, а я просто сподівалася. В мене був шанс бути з ним, і я була, поки не повернулася причина моєї теперішньої самотності. Спочатку було образливо і я ненавиділа її, поки не зрозуміла, що так нікому не буде добре. Тоді я собі сказала, що якщо доля знову звела їх разом, значить це все-таки кохання. Мені хотілося, щоб він був щасливим, а таким він був лише поряд з нею.
І ось тепер, два роки потому, я йду під вінець з хлопцем, який мене дратує ще з дитинства. Одна помилка змусила виконати цей обов'язок перед батьком. Моя доля визначена наперед, але мені пощастило. Мій наречений, так же як і я, не горить бажанням провести зі мною все своє життя. Ми домовилися лише про три місяці спільного життя, і тепер я повинна терпіти його, аби потім бути вільною.
— Яка ж ти у мене красуня, — раптом почула я голос своєї мами.
Ця жінка одягнула для такого свята одну з найкращих суконь. Вона завжди у мене була гарною, бо дуже сильно слідкувала за собою. Та я знаю, що батько все одно зраджував їй, і не один раз. Густе темне волосся до плечей та струнка фігура. Вона розглядала мене своїми темними, майже чорними очима, та задоволено посміхалася.
— Не можу повірити, що цей день настав, — сказала мама та взяла мене за руку. — Моя неймовірно красива донечка нарешті виходить заміж.
— Так, я теж дуже щаслива, — збрехала я та глибоко вдихнула.
— Скоро вже почнеться церемонія, але ти не хвилюйся. Все має пройти на вищому рівні, і навіть не думай втекти, зрозуміла? — серйозним тоном мовила мама.
— Так, ви з батьком дали мені все ясно зрозуміти. Ви хочете це заміжжя, тому я і погодилась на вашу пропозицію.
— І ти пам'ятаєш, що ніхто не має знати, що це весілля заради вигоди.
— Не хвилюйся, всі будуть думати, що ми з ним страшенно закохані, — я усміхнулась та почула тихий стук у двері.
Через декілька секунд в кімнату зайшов мій брат. Він з такою радістю подивився на мене, що я теж усміхнулась йому.
— Ти неймовірно гарна, — сказав Ігор та обійняв мене.
— Дякую.
— Не можу повірити, що моя молодша сестра виходить заміж, — усміхнувся хлопець та охопив моє обличчя своїми руками. — Ти навіть не уявляєш, який я радий, що ти змогла закохатися по-справжньому. Не хвилюйся, я провів виховну годину з твоїм нареченим і він пообіцяв мені, що не образить тебе.
— Ну він же в мене такий хороший, — я спробувала усміхнутися, а брат поцілував мене в чоло.
— Ей, ти чого? — спитав Ігор, коли у мене на очі навернулися сльози, — Сьогодні ж найщасливіший день твого життя.
— Це я так радію, — збрехала я.
Насправді, брат, як і більшість моїх знайомих та родичів, думає, що я виходжу заміж через величезне кохання. Мої батьки придумали, що пів року тому мій теперішній наречений приїхав по роботі у Францію. Там ми зустрілися і зрозуміли, що кохаємо одне одного. Довго приховували це від усіх, але два місяці тому він зробив мені пропозицію. І ось тепер я стою тут в білій сукні, а мій наречений з таким же задоволенням одягає чорний костюм.
Стрілки годинника невпинно бігли, і от я вже побачила першу годину дня. Залишилося дуже мало часу до церемонії одруження, а мені хочеться плакати від того, яка я жалюгідна.
— Не хвилюйся, — почала говорити Каріна, коли поправляла мою сукню. — Тобі доведеться потерпіти всього лише три місяці.
Усі інші вийшли з кімнати, щоб я змогла завершити свої приготування. Зі мною залишилася лише сестра, яка в принципі була моєю єдиною подругою. Так вийшло, що мені ніколи не щастило на друзів, а ця дівчинка постійно була поруч. Вона молодша всього лише на два роки, але я завжди вважала її близькою. Правда, ми не так часто бачилися, але зараз лише Каріна знає про цю всю ситуацію.
— Досі не вкладається в голові, що твої батьки змусили тебе вийти заміж заради бізнесу, — сказала вона та трохи сильніше стягнула мені корсет.
— Вони ніколи не любили мене так сильно, як гроші, — гірко усміхнулась я і подивилася в стелю, зупиняючи сльози.
— А ти зроби те, що від тебе вимагає батько, а потім отримай свою частину грошей від цієї угоди й живи у своє задоволення. Можливо, щось зміниться і ти знайдеш своє справжнє кохання. Знаєш, твій наречений ще той красень, і я б не проти була вийти за нього заміж.
— Тоді й виходь! — буркнула я. — Він просто нестерпний, і якщо ти забула, то ми ще з дитинства постійно сварилися. Не уявляю, як прожити з ним три місяці?
— Зате в тебе буде шанс розважитися з красивим хлопцем, — дівчина підморгнула мені.
— Каріно! — обурилась я та з погрозою подивилася на мене.
— Що? — вона знизала плечима. — Не забувай про обов'язок дружини. До того ж, на вас ще чекає перша шлюбна ніч.
— Перестань! Я не збираюся з ним спати. Мені стає гидко від однієї думки, що прийдеться сьогодні цілуватися з цим придурком, — сердито сказала я та нахмурилась. — І знаєш, йому ще пощастить, якщо я не вб'ю його колись вночі. Нехай молиться на свою удачу.
— Яка ти смішна, — засміялась Каріна своєю красивою усмішкою.
Мене завжди дивувало, що у людини можуть бути такі рівні та природно-білі зуби. Взагалі сестра виділялася особливою зовнішністю. Чесно, я інколи навіть заздрила їй. Таке гарне довге волосся коричневого кольору та трішки смуглява шкіра. Каріна більше схожа на іспанку чи латиноамериканку, але дуже красива. Ну а ще висока з чудовою фігурою. Для мене дивно, що у свої двадцять з хвостиком років вона ще не мала жодних серйозних стосунків. Вона гордо взяла на себе звання королеви університету. Таких, як ця дівчина, нарікають стервами, але я знаю, що в неї дуже добре та хороше серце. Ну а ще їй набагато більше пощастило з батьками. Не зважаючи на те, що наші тати рідні, її батько просто обожнює свою доньку. Можливо, саме тому вона така розпещена.
— Лізонько, нам вже пора, — в кімнату зайшла мама.
Вона підійшла до мене та опустила верх фати на моє обличчя. Я важко ковтнула і попрямувала на вихід. Ми спустилися сходами та вийшли на вулицю, де стояв великий чорний лімузин.
Мені допомогли сісти в нього, а я ледь не заплуталась в цьому шлейфі. Каріна їхала зі мною. Так, у мене лише одна подружка нареченої.В моїх мріях все було зовсім по-іншому, але нічого вже не поробиш. Я мушу це зробити, бо так захотів мій тато.
Ми зупинилися біля великого заміського готелю, де повинна відбутися церемонія та святкування. Так, місце вони обрали найдорожче та найкраще.
Мені допомогли вийти з автомобіля, а тоді я попрямувала до величезних вхідних дверей.
— Нарешті, — сказав мій тато, коли побачив нас. — Церемонія почнеться з хвилини на хвилину.
— Я ж казала, що прийду, тому не варто було хвилюватися, — буркнула я.
— В тебе не було іншого виходу, люба, — батько неприємно усміхнувся. — Пам'ятай, що тепер ти винна мені, бо я тебе прикрив тоді.
— А я і не забуваю про це. Ти не даєш мені забути, бо кожного разу нагадуєш.
— Яка ж ти у мене красуня, — сказав він та підставив лікоть, щоб я взялася за нього.
Звісно, все буде, як в дорогих американських фільмах. Батько веде доньку до нареченого, передаючи йому свій найдорожчий скарб. Та в моєму житті все по-іншому.
Перед нами відчинилися величезні двері і я побачила красиву сріблясту арку, оздоблену білими та рожевими трояндами. Саме таких кольорів мало бути моє ідеальне весілля. Справа стояв він — мій наречений. Його світле волосся було охайно зачесане, а усмішка не сходила з обличчя хлопця. Він вражено похитав головою, а потім ледь не заплакав. Ну що сказати, актор від Бога. Легка музика мала би дати якусь романтичну атмосферу, але мені чомусь було смішно. Усі з неприхованим захопленням дивляться на мене, бо вірять у цю всю виставу. Мій наречений подав мені руку, коли я підійшла до невеличких сходинок біля арки. Батько, як належить за традицією, сказав щось йому, а тоді сів на своє місце в першому ряду поряд з мамою. Я ж прийняла руку свого майбутнього чоловіка та встала навпроти нього.
Ведуча довго щось говорила, а мене це вже починало відверто дратувати.
— Чи згідні ви, Станіславе, взяти у дружини Єлизавету? — спитала реєстратор.
— Згоден, — впевнено відповів він з награною посмішкою.
— Чи згідна ви, Єлизавето, взяти собі в чоловіки Станіслава?
— Згодна, — відповіла я після декількох хвилин вагань.
— Прошу запевнити згоду вашими підписами, — сказала ведуча, а ми підійшли до столу.
Моя рука трохи тремтіла, але я все ж набралася сміливості та намалювала свою карлючку.
— Перш ніж ви обміняєтеся обручками, прошу вас вимовити присяги — заговорила жінка, а я відверто здивувалася.
Так, знаю, що таке роблять на всіх весіллях, але ж це все не по-справжньому. Я ж навіть не готувалася.
— Лізонько, — почав говорити милим голосом Стас. — Ми з тобою знайомі ще з самісінького дитинства. Ти так сильно завжди дратувала мене, що я просто ненавидів приходити до вас в гості. Ніколи не думав, що скажу це, але я кохаю тебе. Пів року тому, коли ми зустрілися в Парижі, я зрозумів, що для мене та сама єдина — ти! — він так впевнено це говорив, що навіть я б повірила в це. — Пам'ятаєш, в дитинства ти завжди казала, що ніколи не захочеш мене, бо я завжди найбільше буду любити тільки себе. Так, ні! Тобі вдалося зробити так, що я покохав тебе більше, ніж самого себе. Для мене ти особлива дівчина. Так, я не забув, як ти казала, що тобі не подобається колір моїх очей, хоча вони прекрасні. Ти ніколи не любила мій голос та мої розмови і казала, що тебе починає боліти голова. Лізонько, ти не розуміла моїх жартів та вважала їх тупими, але я знав, що колись тобі доведеться відплатити за свої слова. Так, ти теж далеко не ідеальна. І список того, що мені не подобається в тобі набагато більший, але я обіцяю, — він важко видихнув, а я тупо витріщалася від нього, не приховуючи свого шоку. — Обіцяю, що закриватиму очі на всі твої недоліки та прийматиму їй. Я закохався в тебе так сильно, що зараз стою тут та хвилююся, наче підліток. Ти надзвичайна дівчина, і я берегтиму тебе. Обіцяю ніколи не зраджувати, завжди бути для тебе підтримкою, знаходитися поруч в горі та в радості, поки смерть не розлучить нас.
— Напевно, це найдовша присяга нареченого, яку я чула, — пожартувала ведуча та передала мені мікрофон.
— Стасику, — сказала я та помітила, що його аж перекосило. Як же він не любить, коли його так називають. — Так, ти бісив мене страшно, а я не могла навіть декілька хвилин витримати поруч з тобою. Знаю, що тобі не подобалась моя усмішка, і ти дражнив мене через мої криві зуби. Мені довелося навіть брекети поставити, і я щиро вдячна тобі за те, що підштовхнув мене на це рішення. Тепер я завжди буду тобі усміхатися. Ніколи не думала, що наші стосунки дійдуть до цього дня, але наша зустріч в Парижі змінила все. Наш перший поцілунок під Ейфелевою вежею, — почала брехати я, а його усмішка раптом кудись зникла, — романтична вечеря, яку ти підготував, а ще той момент, коли ти розповідав мені про зорі та пообіцяв, що відкриєш нову зірку, яку назвуть на мою честь — це все стало для мене поштовхом до того, що я зараз стою тут. Пам'ятаю, як ти говорив, що твоя наречена буде високою стрункою блондинкою, але ти отримав мене. Скарб, який повинен цінувати, а я натомість буду кохати тебе. Обіцяю завжди готувати тобі їсти, піклуватися про тебе, народити тобі шестеро дітей. Так, я пам'ятаю, що ти казав мені це, — я вже відверто почала знущатися з нього і ледь стримувалася, щоб не засміятися з його виразу обличчя. — Ніколи не буду тобі зраджувати та завжди перебуватиму поряд, поки смерть не розлучить нас.
— Це точно найдовші присяги, які я коли-небудь чула, — знову сказала ведуча, а нам піднесли обручки.
Мої руки тремтіли, бо це був досить бентежний момент. Через декілька хвилин на моєму пальці красувалася неймовірна обручка, така, про яку я завжди мріяла.
— І щоб узаконити ваші присяги на небесах, просимо наречених поцілуватися, — сказала ведуча, я непомітно скривилася.
Каріна раптом опинилася біля мене та забрала мій букет. Стас же підняв мою фату та підійшов надто близько. Я зустрілася поглядом з його зеленими очима, і так, цей колір мені досі не подобається. Хлопець нахилився та обережно поцілував мене. Ну що ж, тепер я вже нікуди не втечу.