Бос над босом

Бос над босом

Ти – володарка! Ти – головна!

Мій обов’язок – мрія твоя!

Червоні атласні простирадла, які жінка застелила спеціально для неймовірної ночі з коханим, зараз переливалися на ліжку хаотичними блискучими хвилями. У цьому м’якому ніжному морі плескалися два оголених молодих тіла, що захлиналися від пристрасті та спокуси. Дикий танець зваби плутав чотири ноги, які постійно спотикалися одна об одну. Добре, що коханці вже лежали, а то падіння точно було не уникнути…

- О… Так… так! – не стримувала себе розчервоніла Марічка, що сьогодні у ліжку свого боса була головною.

Вона була одягнена у червону шовкову білизну, спеціально придбану для Олега. Як вона його кохала, як хотіла! Він став для неї не просто новим етапом, а іншим життям! Саме з ним вона відчула себе найбажанішою і тепер хотіла подарувати йому ті самі відчуття!

- Не виривайся, котику… - мурчала Марічка своєму полоненому, руки якого прив’язувала тоненьким поясом від халата до залізних  прутиків ліжка. – Сьогодні я – твій бос-с-с…

Вона промовила останню фразу біля самого вуха, і тисячі мурах забігали по шкірі Олега.

- Слухаюся! – тільки і відповів підлеглий, підкорившись своїй начальниці.

Жінка отримала цю солодку перемогу, а чоловік – таку медову поразку…

Після спекотного вибухового сексу Марічка нарешті наважилася на серйозну розмову зі своїм шефом. Вона вирішила поки що не розв’язувати Олега, а зачекати, доки він погодиться на усі її ідеї. Жінка вважала, що той момент був найбільш підходящим: чоловік не посміє або ж просто не буде в силах на неї ображатися, все ж таки вона добряче попотіла над його цілковитим виснаженням…

- Олеже…

- Усе, що побажаєш! – розсміявся чоловік, відчувши в інтонації майбутнє прохання.

- Ну… Я хочу змінити професію… - Марічка випалила на одному подиху і завмерла у передчутті невідомого.

- Добре… Ти вже подумала, ким хочеш бути? Завтра ж зроблю розпорядження, і тебе… - чоловік спробував поворухнути рукою, але нічого не вдалося, і він безсило залишив цю ідею.

- Ти не зрозумів мене, любий... Я хочу працювати… не тільки на іншій посаді… але і в іншому місці… - винувато опустила голівку жінка, приречено чекаючи вироку.

- Чесно кажучи, я шокований! – трішки підвівся Олег, підтягши себе ближче до бильця.

Він був упевнений, що його ідея з красенем-охоронцем пройшла на ура, тому не розумів, що знову пішло не так.

- Це ж не через мене? – рознервувався чоловік. – Ти мене не кидаєш, сподіваюся?..

- Що ти?! – Марічка швидко поцілувала у ще вологі і м’які губи свого в’язня, а тоді додала:  - У мене і в думках такого не було! Розумієш… Ця робота не моя... Мене батьки змусили вступити на факультет менеджменту! Та ще й цей новий охоронець, як там його… Зовсім проходу не дає. Уявляєш, він мене сьогодні ледь не лапав, коли типу обшук робив… Тільки не звільняй його, будь ласка, а то дівчата мене точно приб’ють! Вони в такому захваті, аж пищать від одного його погляду!

- Це добре…

- В якому сенсі?! – чи то обурилася, чи то здивувалася Марічка реакції коханого.

- Добре, що ти мене не кидаєш! – вправно ухилився від раптового нокдауну Олег і так само швидко цьомкнув жінку у її звабливі груди, що якраз були на рівні очей чоловіка, і він зміг без перешкод до них дотягнутися.

- То ти… не ображаєшся?.. – погладила спітніле чоло коханця.

- Звичайно ж, ні, моя чарівна леді-бос... Я завжди тебе підтримаю! Ти головне виріши, чим хочеш надалі займатися, а я чим зможу… допоможу…

Чоловік знову нахилився вперед, досягаючи обличчям розкішних грудей. Він у раю! А все інше не мало у той момент значення…

- Який же ти у мене… Ммм… - застогнала Марічка від припливу нового бажання.

- А яка ти у мене!.. – на мить покинувши свій Едем, промовив чоловік. – Ану, сонце моє, розв’яжи руки… Я зараз покажу тобі, який я ще буваю…

Двічі повторювати не потрібно було, і чоловік в одну мить вправно повернув собі роль шефа…