Перезавантаження

      Перезавантаження

Я б натиснула «ентер» і «плей»!

Ти ж утримуєш кнопку «ескейп»…

Пропрацювавши до третьої ранку на офісному ноутбуці, Зоряна нарешті зачинила усі вікна і натиснула функцію завершення роботи. Вона ліниво встала з місця, потягнулася і пішла у кімнату відпочинку, аби приготувати собі чогось гарячого. Випила чаю з м’ятою, дістала із шафи картатий плед і закуталася в нього з головою, як лялечка в кокон, щоб вранці випурхнути з тканини прекрасним метеликом.

- Брр… Холодно як! - хоча надворі були ще останні теплі серпневі ночі, але кондиціонер автоматично підтримував виставлений заздалегідь режим, і прохолода нагадувала про себе легким ознобом та мурахами по тілу.

Дівчина прилягла на м’яку софу і поринула у глибокий сон.

Увесь наступний день Зоря наполегливо і зосереджено працювала, немов відключивши свідомість від буденності: лише цифри та програмки. Робота кипіла так, що й про обід дівчина не згадала. Лише чорна, як ніч, кава і такого ж кольору шоколад був у її меню того дня. Але, здавалося, що заряд у дівчини був нескінченний! Вона пихтіла над звітами, по кілька разів перевіряючи усі дані, аж доки її не підвела техніка… Перегрітий ноутбук спочатку важко загудів, а потім перестав реагувати на будь-які команди.

         - Якого біса?! – не очікувано розлютилася до цього часу абсолютно спокійна та врівноважена економістка.

         - Що трапилося? – нарешті з’явився на роботу й Олександр, який цілий день те і робив, що мотався всіма ювелірними магазинами, ретельно та прискіпливо обираючи обручку для однієї з двох коханих жінок.

Усі варіанти каблучок були йому не до вподоби, оскільки одна, дорогезна і стильна, пасувала б Ельвірі, а інша, вишукана та тендітна, ідеально підійшла б Зоряні. Щоб там не трапилося, Алекс твердо вирішив одружитися. От тільки залишалося остаточно визначитися із нареченою, але то вже було зовсім інше питання, над яким він і планував помізкувати у наступні три дні.

         - Трапилося, Сашо! У мене головний ноутбук завис! - в розпачі промовила Зоря, оскільки тепер відчувала загрозу, що емоції отримають верх і накриють її з головою. – Виклич Петра, будь ласка! Хай все полагодить!

         - Так він же до понеділка у відпустці… Тим-паче, за кордоном… - розмірковував чоловік.

         - Зроби хоч щось, - ледь не плакала засмучена працівниця, на обличчі якою проявлялися зморшки нічної втоми і кількох чашок міцної кави.

         - Ну, добре, добре… - Олександр відкрив контакти телефона і почав перебирати номери знайомих програмістів і комп’ютерних техніків. - Зараз підшукаю когось, Зорю, не хвилюйся! Але вже о пів на п’яту… Так, ти їдь зараз додому, а завтра вранці все буде відремонтовано! Я обіцяю!

         Зоряна приречено видихнула, але поїхала не до свого міні-маєтку, а на автопілоті попрямувала до квартири, де мешкали її подруги. От, хто зараз був їй таким необхідним!