Дежавю відміняється

Дежавю відміняється

Того самого теплого вечора зовсім неподалік від місця, де дівчата святкували День народження Руслани, гуляла і Ельвіра зі своїм новим кавалером Назаром. Не зіткнулися ці дві компанії лише тому, що парочка шукала місцину для усамітнення. Травневий вечір дихав приємною тишею і спокоєм далеко в центрі острова.

- Ммм... які вишукані парфуми... Щось знайоме... - промовив хлопець, ледь нахилившись до супутниці.

- Так це ж і є ті Versace Bright Crystal... Ти ж говорив, вони тобі подобаються! Ось можеш порівняти, - навмисне ще ближче нахилилася до Назара Еля.  - Дізнаєшся нарешті, як пахнуть справжні, дорогі, непідробні... парфуми...

Назар легенько вдихнув аромат перший раз біля оголеного плеча жінки, тоді нахилився до шиї, прибрав пасмо довгого темного волосся і ледь торкаючись кінчиком носа до вуха Ельвіри, вдихнув вдруге:

- Так дивно... Ніби вони... і ніби... не вони, - зробив висновок напружений від думок Назар.

Він забув, що знаходився так близько біла цієї прекрасної леді, що лише пульсуюча шкіра на довгій шиї нагадала йому про це. Груди жінки то здіймалися, то різко падали від поривчастого дихання.

- У... мене... точно оригінал, - збентежилася Ельвіра від бажання, хоча в такому стані давно не перебувала.

Вона важко дихала, і Назар чув, як тремтить гаряче повітря, зронене з її вуст.

- То вже все одно неважливо, - додав хлопець і нарешті доторкнувся пухких жіночих губ...