План захвату

План захвату

- Отже, слухай уважно, - напівпошепки почав Олександр, як і зазвичай, підсівши до Зоряни під час обідньої перерви.

Їхній столик хоч і був розташований у дальньому кутку «Пузатої хати», але людей в цей час кишма кишіло, тож зайвих вух вистачало.

- Ти щось дізнався? - одразу зрозуміла, про що йтиме мова, дівчина.

Вона обіперлася на лікті, склала пальці в замок і нахилилася до співрозмовника.

- О, так!  - задоволено по-змовницьки потер руки Сашко. - Будеш винна мені, подруго...

- Якщо все вийде, то можеш просити у мене, що завгодно! - горіли очі у молодої красуні.

- Даєш слово? - про всякий випадок перепитав товариш, заглядаючи у веселі вогники навпроти.

- Звичайно ж, даю! Що за питання, Сашо? - не могла дочекатися новин від свого друга, який ніби навмисно розтягував важливу мить.

- Ловлю на слові!

- Та розповідай уже, ну! Скільки можна тягнути кота за хвоста? - горіла цікавістю Зоря.

- Ну, добре... У цю суботу наш альфонсик влаштовує у своєму готелі велику вечірку... - Олександр зупинився, відпив вишневого соку і продовжив далі: - І мені (хоча це було ой як не легко!) вдалося дістати одне запрошення на цю VIP-паті...

- Та ти що?! - дівчина ледь не скинула зі столу своє замовлення, махнувши руками від гарної новини.

- Так, так... Залишилося знайти дівчину, яка зможе перевершити всіх тих запрошених красунь... Там увесь бомонд буде, а моделей - хоч самому брати та йти туди!..

- Та припини вже жартувати! Це реально проблема...

- А я про що? Наша дівчина повинна бути найяскравішою! Інакше як він обере саме нашу... - Сашко зрозумів, що знову говорить голосно, тому зупинився і продовжив набагато тихіше: - ...підсадну качечку?..

- Де ж тільки таку знайти за такий короткий термін?.. - ще більше занепокоїлася Зорянка. - Нам потрібна красива, як модель, майстерна, як актриса, розумна і хитра, як шахрайка...

- Так, завдання не просте... Поки що і сам не знаю. Будемо думати… - Олександр поглянув на годинника і, зрозумівши, що обідня перерва закінчувалася, взявся за своє замовлення.

- Будемо... - Зоряна повторила за товаришем і теж автоматично почала їсти свій обід. - От тільки до суботи часу зовсім мало залишилося!

- Так...