Частина 1. Двоє в однім каное

Частина 1. Двоє в однім каное

У долі свої правила і система...

Закони, рахунки, ціни і схеми...

Розклали тебе безжалісно на

Фонеми...

Гудки, гудки, гудки... “Ну, візьміть вже слухавку!” - нетерпляче прохала подумки схвильована дівчина, немов вірила в те, що її прохання почують крізь простір і зглянуться нарешті над її благаннями. Хоча, можливо, десь там на небі, поміж хмар, її голос долинув до потрібних вух, бо за гарний десяток спроб їй нарешті відповіли. На екрані телефона світився останній номер, який вона знайшла в газеті у рубриці “Оренда житла”.

- Слухаю, - нарешті почулося замість нав’язливих гудків.

- Добрий день! Я телефоную стосовно оголошення! Скажіть, будь ласка, чи ваша квартира ще здається в оренду? - заторохтіла молода дівчина із чарівним іменем Зоряна.

- Здається... - коротка відповідь спочатку сповнила надій, але в наступну ж мить приземлила. - Але є одна зацікавлена особа, яка обіцяла сьогодні під’їхати та оглянути житло. Тому раджу вам поспішати...

- Так-так. Зараз буду! - дівчина ще не встигла завершити розмову, а вже кулею вилітала із дому і ледь не на ходу застрибнула до маршрутного таксі, що прямувало у необхідному напрямку.

Зоряна помітно нервувала. Завтра вранці на нову роботу, а знайти квартиру не виходило більше тижня. То занадто дорого, то десь аж у чорта на куличках, то взагалі без нормальних умов проживання. А тут такий варіант намалювався: двокімнатна квартира з усіма потрібними меблями, п’ять хвилин від роботи ще й ціна привабливо-символічна. Втратити таку можливість вона просто не мала права.

Зоряна... Їй уже виповнилося двадцять п’ять років, але дівчина ще жодного дня в житті не працювала на офіційній роботі, хоча і на неофіційній також не працювала... Як таке могло статися? Так уже склалося її життя, що після закінчення школи вона на п’ять з половиною років поринула з головою у навчання. А як тільки склала всі іспити і отримала звання магістра, нарешті розслабилася... І на вечірці по закінченню універа зустріла свого тепер уже колишнього чоловіка. Пройдисвіта і бабія, який за лічені хвилини знайомства з молодою особою зрозумів, що такі діаманти, хоч поки що і без гранування, просто так на дорозі не валяються. Павло (так його звали) вирішив, що потрібно хапатися за шанс обома руками і, щоб, бува, хтось спритніший його не обійшов, за тиждень куценьких побачень запропонував свою ненадійну руку і нещире серце...

- Я згодна... - відповіла Зоряна, яка і зрозуміти до пуття нічого не встигла.

Дівчина завжди вирізнялася розумом та грунтовними знаннями, але абсолютно не розбиралася в людях і не мала ніякого досвіду стосунків за плечима. Ось чому Зорянка так необачно вскочила в халепу, зв’язавшись шлюбними путами з гультяєм і розпусником.

Наступні три роки молода дружина провела вдома, задовольняючи егоїстичні забаганки чоловіка, який, в свою чергу, постійно тільки те і робив, що ображав і намагався всіляко занизити самооцінку дружини.

- Зорько, а що це ти намазюкалася? Сьогодні свято якесь чи що? - іронічно говорив Павло, коли бачив, як Зоряна робила собі простенький макіяж. - Слухай, мала, ти і так гарна! Навіщо ця штукатурка? Чи ти не для мене так розфарбовуєшся, га?!

Павло належав до того типу чоловіків, які далеко не дотягують до рівня своїх дружин і морально, і розумово... Саме це йому добряче і дошкуляло. На роботу ходити Зоряні він не дозволяв, з подругами спілкуватися теж, щоб, часом, хто очі їй не відкрив на їхнє “щасливе” подружнє життя. Але, як то кажуть: “З часом все таємне стає явним”.

Ось так, одного разу абсолютно випадково, дякуючи одній маленькій витівці долі, світло на ситуацію пролилося... Суботнього ранку, традиційного для покупок на базарі, Зоряна поверталася раніше додому. Вона по суті ще не встигла впоратися з усіма запланованими справами, але сталася прикра і банальна подія. Дівчину обляпала автівка із черговим байдужим до всіх на світі окрім себе водієм. Зоря з голови до ніг була у першому, брудниму та мокрому снігу. Тому вона повернулася додому, щоб переодягтися, а пізніше вже продовжити шопінг. От тільки про мокре вбрання вона одразу забула, коли побачила досить-таки милу картину: її “благовірний” розважався у ліжку з якоюсь кралею. Те, що чоловік їй так підло зраджує, наплювавши з високої гори на всі шлюбні обіцянки, було не найгірше. Особливо її зачепив той факт, як парочка це робила! Вона декілька хвилин не могла зрушити з місця, спостерігаючи за еротичним сценами, мабуть, із самої камасутри!

Виходить, що вона і справді не задовольняла чоловіка, так як він і стверджував. Їхні інтимні стосунки у порівнянні з цими викрутасами були звичайним виконанням подружніх обов’язків “на трієчку”. Близько десяти хвилин раз на тиждень дві аж протерті до дір позиції... Скупі ласки, які навіть язик не повертається назвати прелюдією. Коханці в неї на очах зробили більше, ніж вона з чоловіком за три роки у шлюбі! У грудях здушило від образи. І вже було абсолютно неважливо, хто з них винен. Вона, бо була холодна, мов скеля, хоча щосили намагалася якось розкріпоститися, але з якихось невідомих їй причин, їй це ніяк не вдавалося. Чи він, бо насміхався над нею, її відданістю та коханням.

А коханці не бачили нічого навколо, продовжуюючи пізнавати один одного. А Зоряна мовчки вийшла із квартири, а потім повернулася у звичний для суботи час, зібрала речі і того ж дня пішла з дому. У понеділок вона подала заяву на розірвання шлюбу. І нарешті видихнула.

Незважаючи на багаторазові спроби колишнього чоловіка розпочати все спочатку, дівчина не пробачила його зради. Він благав, звертався до голосу розуму, навіть погрожував Зоряні, проте дівчина виявилася сильнішою: