Розділ 1

Телефон набридливо три-дзвонив. Повторюючи стандартну мелодію. Поки я поспіхом фарбувала обличчя та хаотично бігала по квартирі. Вийти з дому я мала ще 20 хвилин тому. Вирішую все таки відповісти, тримаю телефон плечем та вухом , одночасно з цим намагаюся фарбувати вії .

- Слухаю.

- Марина, де ти? Тільки не кажи, що знову запізнюєшся?

- Скоро буду, чекаю таксі, машина трохи затримується.

- Добре, ми вже під’їжджаємо до клубу.

Телефон летить на диван, а я закінчую фарбувати вії.

Так, так, знайомтеся, Марина, двадцять три рочки, і я завжди запізнююся. Сьогодні вечір п'ятниці, ми з подругами вирішили нарешті зібратися.

Ну хто ж знав,що моя нічна зміна в четвер, буде такою важкою і всім заманеться народжувати минулої ночі.

Працюю я акушеркою в державному пологовому будинку. Ось і вирішила подрімати вдома, після зміни, так і проспала цілий день, тепер марно намагаюся привести себе до ладу. Хоча скажу відверто, запізнюватись - це моя суперздібність. Вдягаю на ходу куртку та виходжу з будинку. Нарешті, я зібралася.

В клубі саме розпал веселощів. Подруги зустрічають мене в гарному настрої, ми продовжуємо зустріч, розпиваючи алкогольні коктейлі. Через годину дівчата йдуть танцювати. За столиком залишаємось ми вдвох з моєю близькою подругою Аліною.

- Дивись як Танька з Вікою запалюють на танцювальному майданчику, може теж вийдемо покажемо клас?

- Та щось не дуже хочеться.

- Так, ти мені своєю кислою фізіономією всі веселощів псуєш, досить хандрити. Все по Владику лікті гризеш?

- Нічого я не гризу.

- Тим паче,ходімо танцювати, а то як монахиня, ми в клубі чи в монастирі.

Мені залишається тільки посміхнутися.

- Добре вмовила, дай тільки коктейль допити.

Нарешті відпускаю себе, неначе сто років не танцювала, і справа не тільки в коктейлях. Мені не дуже подобається вживати алкоголь, я більше люблю, коли голова та думки під контролем, та сьогодні так склалися зорі, я не хочу, ні про що думати.

Поруч танцює компанія молодих чоловіків, трішки на підпитку, зате їм дуже весело. А один з них, такий нівроку, здається я йому теж подобаюсь, дивиться на мене часто. На жаль чи на щастя, не зацікавлена в нових знайомствах, мені б зі старими розібратися.

Діджей оголошує повільний танець, неочікувано мене обіймають за талію, за спиною.

- Ти ж не проти потанцювати? - більш стверджує ніж запитує хриплий голос.