Хто говорить правду?

— Ще з дитинства я дружила з Лізою і Сонею.
— Чекай, з Сонею? — я шоковано подивилась на Асю. — Ти дружила з моєю кузиною? 
— Так. І ми були кращими подругами. Завжди ділились усім, розповідали одна одній таємниці, розмовляли годинами по телефону. Насправді Соня не була така, як зараз. Точніше я думала, що вона не така.
— І що ж сталося? Чому ви перестали спілкуватись?
— Ну...Соні дуже довго подобався Діма. Про це знала тільки я, але якимось чином про це довідалася уся школа. І він у тому числі.
— А вона подумала, що це ти розповіла всім?
— Так. Я тоді була вдома. Трохи захворіла, тому не пішла до школи. Після уроків постукали у двері, а коли я відкрила, то побачила Соню. Я зраділа. Хм, думала, що вона прийшла мене відвідати, але вона була дуже зла, голосно кричала, що я зрадниця, що я розказала всім у школі її таємниці. Знаєш, що було найбільш образливо? — Ася гірко засміялась. — Соня сказала, що я завжди хотіла бути найпопулярнішою, найкращою, бути на її місці. Я не могла повірити в це все. Коли я прийшла на наступний день до школи, то зі мною ніхто взагалі не спілкувався, а на моєму місці біля Соні вже сиділа Віка. Я стала ізгоєм. Дуже довго намагалася поговорити з нею, пояснити, що я б ніколи такого не зробила, але все було марно. Соня навіть не хотіла мене слухати.
— А Ліза? Ви ж ніби дружите?
— Ми родичі. Соня не могла нам заборонити спілкуватись. Хоча спочатку Ліза теж мене уникала. Одного разу я попросила Лізу організувати нам з Сонею зустріч за межами школи. Коли Соня прийшла і побачила мене, то почала ображати і кричати, а потім розвернулась і пішла, та ще й на Лізу образилась. Після того випадку, я вирішила просто жити далі. Тим більше тепер з'явилась ти. 
— Але чому ти не розповіла мені це все раніше? 
— Я просто боялась. Боялась того, що якщо ти дізнаєшся, то теж будеш думати, що я зрадниця і не захочеш дружити зі мною. Зараз ти єдиний мій друг, і я дуже ціную нашу дружбу, розумієш? 
— Асю! — я взяла її за руку. — ти перша людина, яка посміхнулась до мене в цьому місті. Ти перша, хто заговорив зі мною в цій школі. Ти єдина, хто підтримав мене після смерті батьків. І я хочу тобі подякувати. Я дуже рада, що ти з'явилась у моєму житті. Мені байдуже, що було раніше. Важливо тільки те, що є тепер.
— Дякую, що розумієш мене.
— А що сталось в тебе з Назаром?
— Мені довгий час подобався Саша, — так, як я і думала,  — Якось весною ми були біля озера за містом. Це була якраз вечірка в честь дня народження Колі. Назар хотів зі мною поговорити, тому ми трохи відійшли. Він зізнався, що давно закоханий у мене. Я була шокована і почала кричати на нього. Ти ж сама знаєш, який він. Сказала, що мені подобається Саша і я ніколи не буду з таким поганим хлопцем, як він. Тоді Назар поцілував мене, але я його відштовхнула і вдарила. Він був дуже злий і сказав, що невже гидко бути з таким хлопцем, як він. Потім Назар сказав ніби знає, що Соні подобається Марк, а він теж з таких  хлопців. На що я посміялась і сказала, що насправді вона закохана в Діму.
— Тобто це Назар розказав всій школі? — я здивовано подивилась на Асю.
— Після тієї ситуації з Сонею, я згадала, що розказала про це йому. Я побігла до нього додому і дала йому ляпаса. Ми сильно посварились. Назар говорив, що нікому нічого не розказував, а я кричала, що він хотів мені помститись, бо я не відповіла взаємністю на його почуття. Після того ми толком не спілкувались. Хіба на тій вечірці, що ти була. 
— Тоді коли ти плакала? До речі, що тоді сталось?
— Я побачила, як Назар цілувався з якоюсь дівчиною, а потім вони піднялись в кімнату. При тому він дивився на мене. 
— Але ж ти казала, що тобі подобається Саша?
— Так і було. До того часу, як мене поцілував Назар. Після того, я постійно прокручувала собі в голові цей момент, ті відчуття, які виникли у мене. А тут я побачила його з іншою і дуже сильно розлютилась. Можливо, це була ревність, не знаю.
— Тобто ти кажеш, що ти закохана в Назара?
— Думаю, що так. Але ж через нього я втратила все, тому не можу йому пробачити. 
— А ти не думаєш, що він невинний, як і ти? Можливо, Назар теж нічого не говорив? 

— Він єдиний, хто знав.
Ми проговорили з Асею десь дві години. Потім ми вирішили ще трохи прогулятись. Коли таємниці потроху почали розгадуватись, стало легше. Ася запропонувала завтра сходити в кіно, а я погодилась. Коли я зайшла в дім, була вже сьома вечора. Уся сім'я вже сиділа за столом. 
— Доброго вечора!
— Доброго, Ніко! Ти сьогодні щось пізно.

 Я вже казала, що у нас з тіткою стосунки стали набагато кращі?
— Просто сиділа з подругою в кафе.
— І що це за подруга? — спитала тітка.
— Це Ася. Вона моя однокласниця.
— Ах, Ася! Соню, це ж та твоя найкраща подруга! Дуже хороша дівчина. Давно вона до нас не заходила, правда доню? — тітка подивилась на свою дочку.
— Ми вже не дружимо, — сухо відповіла Соня.
— А? Чому? Ти мені не казала.
— Так сталось. От і все! 
— До речі, ми завтра йдемо в кіно. 
Соня здивовано подивилась на мене, і я побачила в її очах чи то сльози ,чи то ще щось. Вона різко встала і пішла до своєї кімнати. 
— Не зважай, — сказала тітка. — Дуже рада, що ти знайшла собі друзів. 
Я усміхнулась і пішла у свою кімнату. Спочатку зробила уроки, а потім вирішила подивитись серіал. Незважаючи на те, що вже було пізно, я вирішила піти на кухню взяти собі щось поїсти. Цілий день майже нічого не їла і вже добряче зголодніла. Я тихенько спустилась і ввімкнула світло. Взяла собі тарілку і відкрила холодильник. Я зробила собі бутерброди з зеленню та лососем, а також чай. Ну і захопила декілька кексиків, куди ж без солодкого. Раптом я почула, що хтось зайшов. Це була Соня.
— О, це ти! Я думаю, хто це на кухні в такий час, — вона пішла і налила собі стакан води. 
— Я просто вирішила трохи поїсти, зараз буду дивитись серіал. Не хочеш зі мною? 
— Ха-ха, — Соня засміялась. — Ні!
Це мене збісило. Навіщо взагалі намагаюсь з нею подружитись?
— Слухай, — почала я, — не знаю нащо, але я стараюсь, щоб у нас з тобою були кращі стосунки. Усе-таки ми не чужі люди, а сестри. Розумію, можливо, я не подобаюсь тобі, але можна хоча б удавати, що тобі не байдуже. 
— О, це тебе Ася навчила так говорити? Ну так, вона це вміє. 
— Я знаю, що ви колись дружили. До того ж, були найкращими подругами. Це твоя вина, що ви зараз не спілкуєтесь. Якби ти її послухала, ти б зрозуміла, що вона не така.
— Ти тільки вчора прийшла і думаєш, що все знаєш? Хто ти така, щоб мене звинувачувати? — Соня підійшла ближче до мене. — Я довіряла їй більше, ніж собі, розказувала все, що думала, а вона пліткувала про мене, осоромила перед усією школою. І ти хочеш, щоб я їй повірила?
— Але ж ти навіть не розмовляла з нею на цю тему! Ася пояснила б тобі, що це все Назар. Це він розказав всій школі, — Соня почала голосно сміятися. — Що таке? Чого ти смієшся?
— А того, що ніхто нікому нічого не розказував, а всі дізнались про це з листування. Твоя подруга, якій ти дуже віриш, переписувалась про мене з іншими дівчатами, навіть з паралельних і молодших класів. 
— Я тобі не вірю. Ася б такого не зробила.
— Не віриш? Добре, — Соня дістала телефон і почала гортати фотографії. Коли вона повернула телефон до мене, я стала в ступор. На екрані листування Асі з Ірою в месенджер:
А:" Мені так набридло з ними дружити. Усюди перша Сонька. Найкраща, найкрасивіша, найпривабливіша... Бісить."
І: "Ти ж звикла бути на другому місці."
А: "Але я не хочу, розумієш. Хочу стати найпопулярнішою, хочу, щоб про неї всі забули, щоб усі з неї сміялись."
І: "Ти ж її найкраща подруга. У будь-якому випадку знаєш якийсь її секрет. Розкажи щось таке, щоб вона не могла більше навіть з'явитись в школі."
А: "Прекрасна ідея! Ти знаєш, що вона безнадійно закохана в Діму? А йому байдуже на неї. Вона і на футбол почала ходити через нього і на танці записалась. Та вона помішана на ньому. Розкажи це всім своїм друзям. Я хочу знищити цю суку."
Не можу повірити. Невже все, що мені говорила сьогодні Ася, було брехнею.
— Ех, добре, що все це неправда. 
— Тобто ти не була закохана в Діму?
— Ні, бо одразу ж після цих пліток, ми прийшли з Марком разом, як пара.
Соня взяла свою воду і пішла в кімнату. Я залишилася стояти в кухні. Хто ж насправді говорить правду? Що з почутого за сьогодні є брехнею?