Знайомство

Я глибоко вдихнула повітря і підійшла в центр класу. 
— Усім привіт, мене звати Ніка. І я тільки вчора переїхала у це містечко.
— Розкажи щось про себе. Чим ти цікавишся? Чи є в тебе брати, сестри? — спитала мене Наталія Дмитрівна.
Я дуже сильно розгубилася, не знала, що саме відповісти. Я відчула, як червоніють мої щоки, а усі погляди в класі спрямовані на мене. 
— Ну, я цікавлюсь літературою. Також люблю дивитись фільми та серіали. У своїй старій школі я була редактором газети, а також допомагала з постановками концертів. У мене немає рідних братів і сестер, проте зараз я живу зі своїми кузенами.
— Ну це дуже добре, що ти брала таку активну участь у своїй колишній школі. Думаю, що в нашій ти також такою будеш. До речі, — вчителька звернулась до учнів, — цього року вас чекає постановка п'єси. Тож готуйтесь.
Для мене стало дивно, що всі почали сміятись. Я ж навпаки була дуже рада, бо й сама колись постійно брала участь.
— Ніко, ти можеш сісти за свою парту. Я надіюсь, що ти захочеш записатись в наш театральний гурток. Підійдеш до мене після уроку, — я кивнула, а вона мені усміхнулась. 
Я сіла за свою парту і Ася тут же нахилилась до мене.
— Правда вона крута? Її тут усі люблять. До речі, я теж ходжу в цей гурток.
— О, справді? То у мене вже більше причин туди записатись.
Я усміхнулась, усе не так погано, як я думала. Урок літератури був дуже цікавий і швидко пройшов. Після заняття я підійшла до Наталії Дмитрівни й дізналась більше про гурток. Вона дала мені заповнити анкету, і сказала принести її на наступний урок. Після розмови з учителькою я підійшла до своєї парти, зібрала всі речі в рюкзак і з Асею вийшла з кабінету.

 Наступним уроком була біологія, яку я завжди любила. Анатолій Іванович, так звали нашого вчителя, виявився дуже цікавим. На вигляд йому було близько тридцяти і він завжди розказував якійсь історії з експедиції, яку він провів того літа. 
— Ех, він такий гарний, — почала захопливо розповідати Ася, коли ми йшли в їдальню. — Шкода, що вже одружений. А ще в нього є маленький синочок. Ну і живе він недалеко від мене. 
— Асю, Анатолій Іванович же старший, і ще й вчитель. Тобі ж тільки шістнадцять!
— Та я знаю, але хіба ж погано трішки помріяти? І якщо чесно, то я вже давно закохана в іншого хлопця.
— І в кого це?
— Розкажу колись. Може іншим разом, — ясно, отже, Ася мені не довіряє. Але ж ми знайомі тільки день. Я б теж напевно нічого їй ще не розказувала.
— Ну скажи хоча б чи він з нашого класу? — я одразу ж подумала, що це Марк, але я так не хотіла, щоб це справді був він. Я дещо затримала дихання,а  серце в грудях почало швидко стукати.
— Так, він з нашого класу. Він дуже красивий, розумний, а ще сміливий. Колись на вечірці він захистив мене від одного хлопця з паралельного класу, — Ася так замріяно говорила, що я дійсно повірила, що це Марк, — Але ми не можемо бути разом. Мені здається, що я йому байдужа. Та й у нього є дівчина. Ой, наша черга прийшла, що ти будеш брати?
Я взяла тацю, поставила собі сендвіч з індичкою та овочами й апельсиновий сік. Ми сіли двоє за столик і почали їсти свою їжу. Ася відкусила добрий шматок круасану, коли біля нас раптом з'явилась ще одна дівчина.
—Ася, привіт! — заверещала дівчина і кинулася обійматись.
— Привіт, Лізо! Ти коли приїхала? Тебе ж не було на ранкових заняттях. 
— Та ми сьогодні зранку з батьками тільки повернулись. Я не встигла на уроки. Ой, а це хто? — вона допитливо подивилась на мене.
— Це Ніка. Вона у нас новенька. Ми сьогодні зранку познайомились. А ще у нас шафки по сусідству.
— Привіт, — сказала я.
— Привіт. Ну що ж, Асю, рада, що в тебе з'явилась подруга. Я піду до Саші. Він уже зачекався, напевно.
— Рада була бачити тебе, Лізо! — сказала Ася, і та швидко кивнула, розвернулась і попрямувала у бік компанії Соні. 
— Що вона мала на увазі, коли казала за подругу? — спитала я.

Мені стало цікаво, чому ж з Асею ніхто не сидів та чому вона заговорила саме зі мною? Ася не виглядає на дівчину, у якої б не було друзів чи хлопця.
— Колись ми були найкращими подругами, але зараз вона зустрічається з Сашею, — Ася з болем в очах подивилась у їхній бік. І тут я задумалась, а може, їй подобається не Марк, а хтось інший. Наприклад, Саша? Було в цій історії дуже багато питань. Ася вирішила не розповідати мені й ми мовчки закінчили обідати.

Потім була ще математика, англійська і фізика. Нарешті перший день закінчився. Усі в класі почали збиратись, коли один хлопець на весь кабінет спитав:
— Чуєш, Сонька, я чув, що новенька твоя кузина і вона тепер живе з вами. Ви тепер і батьків ділите, і кімнату, напевно. Невже будете і Марка ділити? 
Весь клас засміявся.
— Коля, заткнись! Вона мені НІХТО! І вона має свою кімнату. Мої батьки її ненавидять. Ну а Марк кохає тільки мене, ти ж подивись на неї. 
Усі одразу ж подивились на мене. Я кинула погляд на Асю і вона кивнула головою в бік виходу. Ми швидко вийшли надвір. 
— Вона справді твоя сестра? 
— Так.
— Ой, мої батьки вже приїхали я побіжу. Пообіцяй, що ти завтра мені все розкажеш.
— Обіцяю.
— Ну добре. Бувай, Ніко!
— Бувай, Асю.
Я спустилась сходинками та побачила, що нашого водія ще немає. Ззаду було чути регіт Соні, тому я вирішила, що не буду чекати й піду пішки. Я йшла повільно, обдумуючи сьогоднішній день. "Вона мені НІХТО!", "Подивися на неї!", — постійно повторюються у голові слова Соні. Я завжди так хотіла мати сестру, щоб поговорити вночі про хлопців, розповісти про перший поцілунок, погортати журнали, дивитись разом фільми. Ну чому я не можу бути щасливою? Чому все так? Я зайшла в дім і побачила, що всі вже сидять за столом. 
— На наступний раз, коли вирішиш йти пішки, попередь, будь ласк, а Соню, або водія, щоб тебе не чекали, — різко сказала до мене тітка.
— Вибачте, але я думала, що Соня бачила, як я йшла.
— Я тобі не нянька, щоб за тобою слідкувати, — я побачила єхидну посмішку на обличчі Соні й зрозуміла, що вона це спеціально. Більш ніж впевнена, що вона бачила, як я пішла.
— Досить уже. Сідай їсти!
— Дякую, тітко, але я не хочу.
— Ну тоді йди до себе. Уже голова від тебе болить.
Я піднялась до своєї кімнати, переодягнулась в майку та шорти й лягла в ліжко. Зі своєї тумбочки витягнула книжку і почала читати. Я раз за разом гортала сторінки, але усі мої думки повертались до сьогоднішнього дня, до знайомства.