Глава 3.

   Олег сидів у коридорі лікарні, куди швидка допомога відвезла сина, він постійно стискав пальці в кулак, вдивлявся в двері, куди увійшла дружина з сином, коліна в нього тремтіли, як перед іспитом. Нарешті з палати вийшла Оля.

• Нічого страшного! Підозру на апендицит відхилили, швидше за все - кишкові кольки, але лікар порекомендував полежати до ранку і поспостерігати динаміку.
• - Я буду поряд!,- тихо промовив Олег

За пару годин дружина вийшла  з палати.

• Заснув!
• Оля, їдь додому, тобі потрібно прийняти душ, переодягтися. Ти зранку в лікарні.

Вона торкнулась холодними  пальцями  його руки.

• Вибач! Я останнім часом мало часу приділяв тобі і сину.
•  Олег, ти зовсім не помічав нас, ніби ти поруч, але не зі мною, не з нами.
•  Сина я люблю, ти знаєш,  готовий за нього життя віддати.
• Я знаю, може тому нічого не з’ясовувала.
• Вибач! Тепер все буде інакше.

Оля давно підозрювала,судячи з відчуженості, що у чоловіка хтось з’явився. Олег почав дратуватись зі всяких дрібниць, деколи не чув про що вона говорить, не цікавився , як пройшов її з сином день.

Оля боялася вияснення відносин, раптом, це виявиться правдою. Як тоді жити?

Перш ніж просити вибачення у дружини, потрібно самому себе пробачити

свої косяки.

• Розкажеш, коли будеш готовий, - підсумувала Оля.

 За кілька днів Олег появився на роботі.

 Емма бачила Олега в коридорі здалека зі спини, не стала підходити до нього.

Життя завмерло в очікуванні.

Емма  так само  їхала на роботу в переповненій маршрутці, ходила на обід, виконувала свої обов’язки, як робот.

Через деякий час вони перетнулись на нейтральній території, дорогою на обід.

•    - Як там син?

Він легенько відсунув Емму в бік, щоб не заважала пройти.

- Вибач, поговоримо іншим разом!

Взагалі так кажуть, коли не хочуть спілкуватись.

Емма замкнулася в невизначеності, очікуючи ясності.

Наступного дня Олег зайшов в кабінет миттю привітався і прискорив крок,

коли проходив повз робоче місце Емми.

Поклав документи на сусідній стіл, не затримуючись вийшов. Зазвичай він затримувався, обмінювався люб’язностями, розповідав анекдоти, даруючи оточуючим гарний настрій.

 Наразі Емма вирішила заспокоїтись, коли не знаєш куди бігти, краще просто зупинитись і почекати: час найкращий порадник.