Глава 1.

Глава 1.

   Емма не очікувала від себе, що зможе взагалі закохатися після того, як розійшлася з нареченим. Розлука була боляча і після трьох років сумісного життя поступово треба було привикати жити без нього. Подробиці навіть не хочеться згадувати: він постійно підкреслював свій високий статус, вона намагалася у всьому йому догодити: готовила вечерю за його смаками, в орендованій квартирі підтримувала чистоту і затишок. Саме гірше, що він її бив і не раз. А потім виправдовуючись, говорив начебто це вона його довела і взагалі неприємності на роботі і вона мала увійти в його положення. Обіцяв,що більше ніколи її не вдарить, дарував прикраси, говорив, що виконає любе її бажання. Вона збирала речі, втікала до мами, подумки виправдовувала його, і пробачала,під натиском прохань поверталася назад, але через деякий час неконтрольована агресія повторювалась.

   Одного разу Емма прокинулась і зрозуміла, що не хоче бути жертвою. Ясна річ він намагався її повернути, але не в цьому житті. Добре, що вони не встигли оформити офіційні стосунки, хоча він і наполягав.

   Те, що відбувається з нею зараз на роботі,коли проходить Олег і обдає її  ледве вловимим запахом дезодоранту і легкою доброю посмішкою, вона не може пояснити. Відразу з’являється незрозуміле хвилювання і жар, що обпалює під пупком.

Боже мій, він одружений! Чому це відбувається з нею?

Емма помітила, що Олег так тепло посміхається тільки їй. Добре, що він працює у сусідньому відділі і вони пересікаються тільки коли потрібно підготовити документи по логістиці. Як правило він сам приносить ці документи.

    Сьогодні вони з Олегом випадково зустрілися біля автомату де вибирали каву.

Олег запитав, якій каві Емма даю перевагу. Вона вибрала чорний, він опустив купюру в автомат і протягнув стакан з гарячим напоям. Вони не домовляючись одночасно, як по команді підійшли до вікна і поставили свої стакани на підвіконня. Подивилися один на одне і посміхнулись, відчувши тепло від посмішки і чогось, що неможливо пояснити, але що притягує людей.

Кохання – це не контрольоване почуття і Емма не знала, як зупинити прискорене серцебиття, коли Олег вітається, щось розповідає, або просто стоїть поруч.

Боже,напевно це хвилювання відображається в погляді, в захопленні його карими очима, високому лобі, тріщинками на припухлих губах. Кілька разів вона ловила на  собі його м’який обволікаючий погляд.

    Наприкінці місяця Емма не встигала зі звітом через запізнення даних від постачальників, тому їй доводилося виходити на роботу в суботу.

І цієї суботи вона сиділа в офісі, доробляючи звіт. Несподівано відчинилися двері і на порозі з’явився Олег, він протягнув їй стаканчик з чорною кавою і вафельний тортик.

Звідки він дізнався, що Еммі подобається вафельний тортик? Вголос подякувала і відчула, як щоки запалали.

• Які в тебе справи на роботі у вихідний день?
• Приїхав за ключами від дачі, виклав з кишені в ящик робочого стола і забув.
• Буває!  Посміхнулась Емма.
• Я сама не здолаю цей торт, складеш мені компанію?
• З задоволенням, і  тобі корисна перевантажитися, хоча б на півгодини.

Ти напевно зранку тут зависаєш?

• Так, і що цікаве, це повторюється з місяця в місяць. Прошу не дисциплінованих постачальників передавати данні вчасно і все марно, знову відмовки, виправдання і тільки обіцянки, що такого більше не повториться, - жалілась Емма.
• Ти просто не вмієш з ними розмовляти. Прохання не допоможуть,

потрібно жорсткіше діяти. Дозволь я сам поговорю з постачальниками.

•  Дякую, хіба що наприкінці наступного місяця.

Олег дивився, як Емма  тримає склянку  з кавою, піднімаючи мізинець  правої  руки, як беззвучно по ковтку відпиває гарячий напій, і  цієї хвилини прийшло розуміння,  що йому все подобається в цій жінці. Емма в свою чергу ловила на собі його погляд і відповідала посмішкою.

• Ти наїлася? - стурбовано промовив Олег.
• Перекусила, все добре?

Вони підійшли до автомату, де окрім кави можна було купити різні солодощі.

• Вибирай, що би хотіла з тих солодощів!
• Батончик «Марс» .
• Мені також подобається цей батончик, - посміхнувся Олег.

Приємно коли смаки співпадають.

   Тільки пізніше вона зрозуміє, що ці ознаки уваги лише факт гарного виховання, а тоді їй здавалося, що ця увага належить тільки їй.