Складні Рішення

Коли Естер повернулася до свого табору, її чекали її найближчі радники. Вони відчували, що щось змінилося, і хотіли знати, що саме.

— Ми говорили, — почала Естер, сідаючи на стілець, який служив їй престолом у цих тимчасових умовах. — Ардал'єн пропонує мир.

Її слова викликали негайну реакцію. Вілл, її давній друг і радник, підскочив зі свого місця.

— Мир? — вигукнув він, явно обурений. — Це пастка, я впевнений у цьому!

Естер підняла руку, зупиняючи його. Вона розуміла, що його реакція була природною, але водночас вона не могла дозволити емоціям затьмарити здоровий глузд.

— Я теж думала так спочатку, — сказала вона, дивлячись на кожного з них по черзі. — Але тепер я не впевнена. Він здається щирим, і я не можу ігнорувати те, що він говорить. Якщо є шанс уникнути подальших жертв, я повинна його розглянути.

Радники переглянулися між собою, кожен з них обдумував її слова. Вони знали, що їхня лідерка завжди була обережною, але водночас вони розуміли, що вона ніколи не приймала поспішних рішень.

— Але як ми можемо бути впевнені, що це не хитрість? — запитав Вілл, висловлюючи загальні побоювання. — Ми не можемо довіряти їм. Вони вже обдурили нас раніше.

— Я знаю, — відповіла Естер, зітхнувши. — Але як ми можемо не спробувати? Якщо ми не знайдемо іншого шляху, ця війна буде тривати вічно. Якщо ми не використаємо цей шанс, ми можемо втратити все.

Настала важка тиша. Кожен з них розумів, наскільки важливим було це рішення. Вони обмірковували всі можливі наслідки, і зрештою вони зрозуміли, що відповідальність за це рішення лежить на Естер.

— Можливо, він просто хоче виграти час, щоб зібрати більше сил, — зауважив інший радник. — Ельфи відомі своєю хитрістю.

— Я теж думала про це, — зізналася вона. — Але щось підказує мені, що він щирий. І я думаю, що ми повинні скористатися цим шансом.

Її слова викликали нову хвилю обговорень. Вони знали, що Естер не схильна до поспішних рішень, але водночас вони боялися, що цей мир може виявитися пасткою. Її радники розуміли, що вона готова ризикнути, але вони також знали, що ризик може бути занадто великим.

— Ми довіряємо тобі, Естер, — нарешті сказав один з її радників. — Ти завжди приймала правильні рішення, і ми віримо, що ти приймеш правильне і цього разу.

Ці слова були для неї підтримкою, але водночас вони ще більше тиснули на її плечі. Вона знала, що повинна бути впевненою у своєму рішенні, адже від цього залежало життя багатьох людей.

Вона вирішила, що не може поспішати. Вона попросила трохи часу для роздумів, і радники залишили її наодинці. Вона сиділа в тиші, обмірковуючи всі можливі варіанти.

Наступні дні були сповнені напруження. Естер багато часу проводила наодинці, обмірковуючи своє рішення. Вона знала, що її вибір може змінити хід війни, але також могла втратити все, чого вона досягла. Її рішення не було легким, і кожна ніч ставала для неї справжнім випробуванням.

Ніч принесла з собою прохолоду і темряву, але також і певний спокій. Естер вийшла з намету, щоб подихати свіжим повітрям і розчистити свої думки. Вона дивилася на зірки, намагаючись знайти відповіді на свої запитання у їхньому холодному світлі.

Раптом вона відчула чиюсь присутність поряд. Вона обернулася і побачила Ардал'єна, який стояв у тіні дерев.

— Я не хочу тебе лякати, — сказав він, коли вона зробила крок назад. — Я прийшов, щоб переконати тебе.

Естер не знала, що сказати. Вона не очікувала побачити його тут, і його поява змусила її серце битись швидше. Вона дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, що він насправді відчуває і чого насправді хоче.

— Що ти робиш тут? — запитала вона нарешті, намагаючись зберегти спокій.

— Я не міг чекати, — відповів він. — Я знаю, що ти вагалася, і я хотів, щоб ти знала, що я серйозний у своїх намірах.

В його голосі була така відчайдушність, яку Естер не очікувала почути. Вона бачила, що він дійсно хоче уникнути подальших жертв, і це змусило її задуматися ще більше.

— Чому ти робиш це? — запитала вона, дивлячись йому у вічі. — Чому ти готовий ризикувати всім заради цього?

— Бо я бачив, що ми з тобою не такі різні, як здається на перший погляд, — відповів він, наближаючись до неї. — Я бачив, як ти билася, як ти захищала своїх людей. Я знаю, що ти така ж, як і я. Ти не хочеш цієї війни, але ти готова битися за своїх.

Естер мовчала, намагаючись зрозуміти, що він мав на увазі. Вона відчувала, що його слова були щирими, але вона все ще не могла повністю довіритися йому.

— Я не можу просто довіритися тобі, — сказала вона нарешті. — Я повинна думати про своїх людей.

— І я думаю про своїх, — відповів Ардал'єн, зупиняючись прямо перед нею. — Але якщо ми не зробимо щось зараз, ми втратимо все.

Його слова відлунювали в її серці. Вона знала, що він правий, але водночас вона боялася зробити цей крок. Це було ризиковане рішення, і вона не могла бути впевненою, що воно приведе до миру.

Але вона також знала, що без ризику не буде можливості на мир. І якщо є хоч маленький шанс на те, щоб зупинити цю війну, вона повинна скористатися ним.

Вона зробила крок вперед, подивившись йому у вічі.

— Дай мені ще день на роздуми, — сказала вона, відчуваючи, як її серце битись швидше. — Я маю бути впевнена у своєму рішенні.

Ардал'єн кивнув, його обличчя було серйозним і зосередженим.

— Добре, — відповів він. — Я буду чекати на зустріч з тобою.

Коли вони з Ардал'єном знову зустрілися, атмосфера була ще більш напруженою. Він помітив зміни в її настрої, але вирішив не порушувати тишу, даючи їй час.

— Ти прийняла рішення? — запитав він нарешті, коли вони сиділи біля багаття, що було розпалене на честь їхньої домовленості.

Естер поглянула на нього, і в її очах блищала рішучість.

— Я прийняла, — сказала вона, піднімаючись на ноги. Її голос був спокійним, але в ньому звучала непохитна впевненість. — Я приймаю твою пропозицію про мир. Але знай, що якщо ти спробуєш обдурити мене, я не зупинюся ні перед чим, щоб покарати тебе.