5

  АНГЕЛІНА

   Цієї ночі я майже не спала. А все через клятого принца Рональда. Мене дуже бентежила його увага до моєї персони. Я всім нутром своїм відчувала небезпеку, що фонила від нього. От тільки ніяк не могла збагнути в чому вона полягає.

   В одній із версій казки про попелюшку говориться про те, що моя мати була відьмою і таким чином приворожила вдівця-барона до себе. Звісно це була брехня. Баронесса Елоїза на свій вік була дуже вродливою і до того ж хитрою жінкою, тому ніякі чари їй були не потрібні. А пішли такі чутки від того, що моя бабця була відающою жінкою, бачила віщі сни і могла попереджати про всілякі нещастя. Ось так і народжуються плітки. Ой, вибачте казки. 

     Так от, зараз я точно відчуваю небезпеку. Точно знаю, що нічого доброго мені увага принца не принесе. Чому, не знаю і пояснити навіть не можу.

   Вранці я сонно розчісувала своє темне волосся і розглядувала себе красуню в дзеркалі. Так, я знала що я вродлива. Та це напевно перші слова, які я чула від пані Елоїзи в дитинстві. “ Моя прекрасна Ангеліна. Ти маєш унікальну вроду. На жаль це все що залишив для тебе твій батько. Тому, ти повинна як слід розпорядитися своїм багатством і я тобі в цьому обов'язково допоможу”. Я гірко скривилася, згадуючи постійне заклинання своєї матері, яке вона не втомлювалася повторювати мені майже щодня. Зараз я ніби ще покращала, стала більш жіночною, маю ще більш округлі форми   і навіть тяжка праця не вплинула на природні зміни.  Тільки розкосі очі більше не дивились на цей світ з висоти. Мене добряче опустили на землю і світ, де моя врода всіми заправляла, луснув як мильна бульбашка.

- Ти народилася стати королевою, Ангеліна,- перекривила я ще один улюблений вираз моєї матінки. Скільки років я витратила на вивчення різних наук. А зараз, навіщо мені ті всі знання, кому я про них буду розповідати? Своїм кущам чи може Гансу, який і читати не вміє.   

   Часу на самокопання як завжди було мало, тому закінчивши з зачіскою, я  побігла на кухню, щоб вчасно отримати на горіхи від свинки-Фросі і якомога швидше виконати свою роботу та втекти звідси у сад. Про принца вирішила поки що не думати. Можливо мені то тільки здалося. Може просо моя уява розігралася і я напридумувала собі того чого не було.

- Лінка, псс… Ліна,- це мене Варька підзивала.

 Краснощока пліткарка вже щось пронюхала і їй кортіло поділитись з ближнім. Аж підстрибувала біля казану і головне відійти не могла, бо якщо мясо підгорить то буде вона не тільки краснощока а щей красновуха від вереску головної поварихи.  Я, не довго думаючи, схватила свою дощечку і овочі, що мала нарізати, тай перебралася ближче до неї. Пам'ятаю як спочатку цуралася спілкуватися з такими як вона. Але потім не витримала самотності і перша пішла на контакт. Так, це не були розмови про високі матерії, але і постійно мовчати те ще випробування, скажу я вам.

- Що тобі, невгамовна? Чого ти там уже понаслухувалася? - спитала я, як тільки примостилася поруч і продовжила монотонно нарізати моркву.

- Ти не повіриш що я сьогодні почула від Миськи. Ти до речі знаєш що її в подавальниці перевели? - збудженно шептала вона мені на вухо, не забуваючи при цьому помішувати мясо.

- Щось таке чула,- насправді я навіть не пам'ятаю хто така та Миська. Але Варьку головне з теми не збивати, бо вона як пуститься в пояснення, то і може легко забути про що взагалі спочатку хотіла розповісти. Я вже навчена.

- Уявляєш, Миська і подавальниця. Та вона віника не може правильно тримати, куди там їй тарілки носити,- все таки зійшла не на ту доріжку Варька.

- Давай ближче до теми. Тітка Фрося повернеця з хвилини на хвилину, - нагадала їй я

- Точно. От не знаю чи то Миська вигадала, чи то правда та вона каже, що сьогодні на ранковій чайній церемонії неодноразово чула твоє ім'я і буцімто розмова там шла про твоє покарання. І знаєш хто був зачинщиком цієї розмови? 

    Я вже здогадувалась, але воліла промовчати.

- Принц Рональд, - мало не вистрибнула зі спіднього Варька. 

     Та що ж за напасть така. Чому від цієї звістки всередині все колотиться і дихати нема чим.

- Твоя Миська чи то глуха, чи трохи на голову хвора. З якої статі принц буде мусолити цю тему? Вигадки це все, небільше, - відчиканила я і повернулася на попереднє місце своєї роботи.

      Дурепа Варька, краще з Гансом поруч стояти. Його байки про рибалку більш безпечніші для моєї душевної рівноваги.

РОНАЛЬД

     Королівський кабінет, на думку Рональда, був вже занадто витіюватий і показово помпезний. Просто очі розбігаються від тої кількості дорогих речей, що якимось чином умудрились всунути в одну кімнату. А от крісла, хоч і мали презентабельний вигляд, були жахливо не зручними. Та навіть стіг сіна, на якому одного разу довелось ночувати принцу, був більш комфортнішим ніж вишукані меблі короля. 

    Вже пів години Рон вислуховував злісну тираду свого брата, про те як безвідповідально він вчинив, піднявши некоректну тему під час чайної церемонії. Тут був присутній і король але він здебільшого мовчав. Хоч по його виразу обличчя все було і так зрозуміло - король в крайній стадії невдоволення, та статус не дозволяє йому так емоційно проявляти свій стан. Це напевно найбільше бісило Рональда, не лише у дятькові а й у власному батькові і змушувало його їхати світ за очі від всієї цієї світської манірності. В той же час Рон прямо насолоджувався гнівною реакцією Роберта і насправді ледве стримував посмішку. Бо це напевно вперше за багато років він мав змогу спостерігати за щирою емоцією брата.