1

Жодну з частин цієї книги не можна копіювати, перекладати або відтворювати у будь-якій формі без письмового дозволу автора.

– Толя... Ти шо здурів?! – крик Галі рознісся під’їздом ще до того, як чоловік встиг повністю зайти до квартири. – Тебе не було тиждень! Тиж-день! Я вже в поліцію заяву накатала, лікарні обдзвонила, друзяк всіх твоїх – алкашів – оббігала! Де тебе чорти носили?!

Толя обережно поставив на килимок свої припорошені пилом кросівки (шкарпеток, як на диво, на ногах не було) і, перебираючи в руках і без того пом’яту куртку, винувато подивився на дружину, яка стояла в передпокої із войовничим поглядом.

– Галю, ти тільки не кричи... Ти не повіриш. Мене викрали гуманоїди.

– Гума… шо?

– Гуманоїди з Альфа Центавра!

– Це ше шо за перці?

– Інопланетяни, Галю, інопланетяни!

Галя на секунду завмерла, а потім її обличчя почало повільно заливатися багрянцем.

– Ти шо з мене дуру вирішив зробити, га, Толю? Які ше в біса інопланетяни? Признавайся, знову з Вовкою забухали?!

– Та який “запой”! Кажу ж, я тиждень був на літаючій тарілці.

– Ось я зараз піду в кухню і як запущу в тебе “літаючою тарілкою”, шоб всі мозги повилітали!

– Не треба, Галю! Дай хоч пояснити…

– У тебе десять минут, а потім збирай свої монатки і вимітайся звідси.

– Та куди ж мені йти?

– До своїх гемадроїдів з Альфи Централа! – видала.

– Центавра, Галю, Центавра… – прошепотів.

– Ага, поговори мені ше, Скліхасофський! Краще проходь на кухню, сідай і розказуй все спочатку! Повторюю, в тебе десять минут!

– Добре, Галю, – зітхнув Толя і почимчикував за своєю дружиною.