Розділ 19. Голова спрута

Секретна локація, яку зрадник назвав "Основа", розташовувалася глибоко під землею, у віддаленому районі пустельного регіону. Це місце було захищене всіма відомими технологіями: автономні системи оборони, кіберзахист і навіть фальшиві дані, які заплутували потенційних нападників.

Команда опору тепер мала остаточну мету: дістатися до цієї бази, знешкодити її лідерів і зруйнувати залишки змовників.

"Ми маємо зробити це швидко й точно," сказала Ярина, розгортаючи карту. "Це буде найнебезпечніша операція з усіх."

"Якщо це справді їхній головний штаб, вони готові до всього," зауважив Дмитро. "Нам потрібно передбачити всі можливі варіанти розвитку подій."

"Цього разу я йду з вами," сказав Олекса. "Я допоможу зламати їхню систему на місці."

Планування

Команда поділилася на три групи:

Група А: Ярина й Дмитро займуться фізичною нейтралізацією охорони та відкриттям доступу до серверного залу.

Група В: Олекса й Микита працюватимуть над проникненням у цифрову мережу змовників.

Група С: Оператори бази опору підтримуватимуть зв’язок і координуватимуть дії на місці.

"Ми маємо один шанс," сказала Ярина. "Якщо щось піде не так, у нас не буде другого удару."

Проникнення

Команда дісталася до входу в підземний комплекс уночі. Це було майже непомітне місце, приховане під шаром піску та каміння. Микита активував пристрій, який відключив зовнішні сенсори, і група пробралася всередину.

"Це виглядає, як справжнє місто," прошепотів Олекса, коли вони увійшли до першого рівня комплексу. Перед ними відкрилася величезна підземна зала з високотехнологічними офісами й лабораторіями.

"Не відволікайся," сказала Ярина. "Ми шукаємо серверний центр і кімнату управління."

Несподіване зіткнення

У глибинах комплексу команда натрапила на першу групу охоронців. Бій був коротким, але напруженим. Дмитро й Ярина діяли злагоджено, знешкоджуючи загрозу.

"У них є резервна охорона," сказав Дмитро. "Треба рухатися швидше."

"Я знайшов шлях до серверного залу," повідомив Микита, переглядаючи схему. "Він за двома рівнями вниз."

Кульмінація

Коли вони досягли серверного залу, перед ними постала остання перешкода: масивні двері, захищені багаторівневим шифруванням.

"Це займе кілька хвилин," сказав Олекса, підключаючись до системи.

"У нас їх немає," відповіла Ярина, почувши шум наближення охорони.

Олекса зосередився, його пальці бігали по клавіатурі з неймовірною швидкістю. За кілька хвилин двері відкрилися.

"Ми всередині," сказав він, вдихаючи з полегшенням.

У серверному залі знаходився головний сервер змовників — центр управління їхньою мережею. Олекса підключився до нього, але раптом почув, як система почала блокувати його доступ.

"Це не просто сервер," сказав він. "Це їхній штучний інтелект. Він намагається мене зупинити."

"Ти впораєшся," сказала Ярина, прикриваючи його.

Олекса працював на межі можливостей, вводячи вірус, який мав зруйнувати мережу. Штучний інтелект, який називався "Гідра", активно протидіяв йому.

"Ще трохи," сказав він, витираючи піт із чола.

Нарешті, на екрані з’явилося повідомлення:

"Мережа зруйнована. Всі системи вимкнені."

"Ми це зробили!" вигукнув Олекса.

Викриття лідерів

Після руйнування системи команда знайшла кімнату, де перебували лідери змовників. Вони були захоплені зненацька й не змогли чинити спротив.

"Ви програли," сказала Ярина, дивлячись їм у вічі. "Ваш план зруйновано."

"Ви нічого не зміните," відповів один із лідерів. "Люди завжди шукатимуть контроль. Ми лише почали."

"Але цього разу ви не завершите," відповіла вона.

Післямова

Після повернення на базу команда відчула, що їхня місія завершена. Світ повільно почав оговтуватися від впливу змовників. Люди почали відновлювати довіру до технологій і свободи.

"Це ще не кінець," сказав Олекса, дивлячись на світанок. "Але тепер у нас є шанс побудувати щось краще."

"І ми це зробимо разом," додала Ярина.

Світ став вільнішим, і хоч нові загрози завжди будуть з’являтися, команда опору довела, що боротьба за свободу ніколи не марна.