Глава 36: Центр Симуляції

Міра й Артур зробили крок у темний простір вежі. Двері за ними зачинилися, і на кілька секунд настала цілковита тиша. Потім навколо спалахнули екрани, проєктуючи незліченну кількість даних, символів та відеозаписів.

— Що це? — прошепотів Артур, вдивляючись у хаотичний потік інформації.

— Це… історія, — відповіла Міра, вказуючи на один із екранів.

Перед ними з’явилися кадри: вони бачили самих себе, як вони потрапили у цей світ, як проходили крізь лабіринти, як робили вибір. Все це виглядало, наче експеримент.

— Нас… спостерігали? — Артур стиснув кулаки.

Раптом голос пролунав з динаміків:

— Ви пройшли випробування. Ви — перші, кому вдалося дійти до цього моменту.

На головному екрані з’явилося зображення чоловіка в білому костюмі. Його обличчя було частково приховане тінню.

— Хто ти?! — запитала Міра.

— Я той, хто створив цей світ.

Артур відчув, як його охоплює холод.

— Це не справжня реальність… Ми всередині симуляції, так?

Чоловік кивнув.

— Ви жили в реальному світі, але після певного моменту вас було перенесено сюди. Ми тестували людську волю до виживання, здатність до вибору. Ви — перші, хто зміг зрозуміти природу цього місця.

— Чому ви це зробили? — голос Міри тремтів від злості.

— Щоб знайти гідних. Світ, у якому ви жили, більше не існує. Це все, що залишилося.

Міра й Артур обмінялися поглядами.

— Брехня, — сказав Артур.

— Можливо, — усміхнувся чоловік. — Але тепер у вас є вибір: залишитися тут і жити в ідеальному світі… або ризикнути і знайти справжню правду.

Перед ними відкрилися двоє дверей. Одна — яскраво освітлена, за нею виднілися мирні вулиці та спокійне життя. Інша — темна, загрозлива, але з відчуттям чогось реального.

— Вибирайте, — промовив голос.

Міра і Артур знову опинилися перед головним рішенням.

— Що будемо робити? — запитав Артур.

Міра глибоко вдихнула.

— Ми прийшли сюди за правдою. І ми її знайдемо.

Вони зробили крок у темні двері.

Світ навколо них розсипався, немов скло.

І нарешті… вони побачили справжню реальність.