Код чорної троянди

Цифровий троянський кінь

Нічний Неаполь здавався Марку Кроу надто тихим, коли він заходив до підвального приміщення поліцейського відділу. Тут, у невеликій кабінці без вікон, сидів Сем — його давній знайомий із відділу кібербезпеки, оточений трьома моніторами та купою розібраних системних блоків.

​— Ти впевнений, що це варто перевіряти о першій ночі? — пробурчав Сем, одягаючи окуляри та беручи з рук Марка чорну флешку.

​— Більш ніж, — відрізав Марк, сідаючи на край столу. — Вона не підключена до мережі?

​— Ноутбук повністю ізольований. Ніякого Wi-Fi, ніякого Ethernet. Чистий стенд для аналізу.

​Сем вставив флешку в роз'єм. На екрані миттєво відкрилася папка з десятками структурованих PDF-файлів. Це дійсно були офіційні звіти Rosengard Imports: митні декларації, податкові накладні, списки контрагентів. Все виглядало ідеально, майже стерильно.

​— Тут сотні сторінок, Марку, — Сем швидкими кліками гортав документи. — Якщо це фальшивка, то її робив геній. Цифри збігаються до цента.

​— Подивіться підписи, — попросив Марк, нахиляючись ближче.

​Унизу кожного документа стояв той самий цифровий штамп з ініціалами: E.D.

​— Штамп автентичний, — мовив Сем, але раптом його пальці зависли над клавіатурою. — Зачекай... Глянь сюди.

​Сем запустив глибокий аналіз коду файлів. На моніторі пробігли зелені рядки системного логу.

​— Вона чиста від вірусів, але... у структурах PDF-файлів зашитий прихований мета-скрипт. Він не шкідливий для комп'ютера, Марку. Він працює інакше. Як тільки ти відкриєш ці файли на будь-якому пристрої, підключеному до мережі поліцейського департаменту, цей скрипт відправить зворотний сигнал на їхній сервер. Це "beacon" — маячок.

​Марк відчув, як по спині пробіг холод.

​— Вони хотіли дізнатися, з яких саме робочих станцій поліції я буду переглядати ці папери? — тихо запитав детектив.

​— Не просто переглядати, — похмуро мовив Сем. — Вони хотіли відстежити всі твої запити у внутрішній базі. Якби я вставив її у свій робочий комп'ютер з доступом до мережі, вони б уже знали ім'я кожного поліцейського, який торкався цієї справи.

​Марк міцно стиснув кулаки. «Елізабет» не просто дала йому документи — вона хотіла використати його, щоб викрити всіх його можливих союзників у системі. Вона грала на кілька кроків уперед, залишаючись абсолютно неприступною.

​У той самий час у своєму кабінеті над порожнім клубом Арія Дрейвен стояла біля вікна, тримаючи в руках планшет. Поруч на робочому столі миготів монітор із системними сповіщеннями.

​Сигнал від флешки так і не надійшов до мережі.

​Арія повільно провела пальцем по екрану. На її обличчі не було розчарування — лише холодна, розрахункова цікавість.

​— Він не став підключати її до загальної мережі, — мовила вона у гарнітуру, де на зв'язку була Тілль. — Перевірив на автономному обладнанні.

​— Хлопець обережніший, ніж здається, — зауважила Тілль із Берліна. — Він зрозумів, що це була пастка.

​— Ні, Тілль, — м'яко заперечила Арія, вдивляючись у темні вулиці Неаполя. — Він зрозумів дещо важливіше. Він зрозумів, що я знаю про кожен його крок. Тепер він розуміє, з ким грає.

​— Що робимо далі? Якщо він піде до капітана з цими доказами про стеження?

​— Не піде, — впевнено відповіла Арія. — У нього немає жодного прямого доказу проти мене. У нього є лише моє "E.D." і купа чистих паперів. Він захоче знайти мене особисто. А коли людина діє на емоціях, вона робить помилки.

​Арія вимкнула планшет, залишивши кабінет у повній темряві.

​Марк Кроу вважав, що розгадав її план із флешкою. Але він навіть не здогадувався, що сама відмова від пастки вже була частиною гри Арії — тепер детектив остаточно втратив довіру до офіційних каналів і змушений діяти самотужки, заходячи все глибше на її територію.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше