— Ти впевнений, що це варто перевіряти о першій ночі? — пробурчав Сем, одягаючи окуляри та беручи з рук Марка чорну флешку.
— Більш ніж, — відрізав Марк, сідаючи на край столу. — Вона не підключена до мережі?
— Ноутбук повністю ізольований. Ніякого Wi-Fi, ніякого Ethernet. Чистий стенд для аналізу.
Сем вставив флешку в роз'єм. На екрані миттєво відкрилася папка з десятками структурованих PDF-файлів. Це дійсно були офіційні звіти Rosengard Imports: митні декларації, податкові накладні, списки контрагентів. Все виглядало ідеально, майже стерильно.
— Тут сотні сторінок, Марку, — Сем швидкими кліками гортав документи. — Якщо це фальшивка, то її робив геній. Цифри збігаються до цента.
— Подивіться підписи, — попросив Марк, нахиляючись ближче.
Унизу кожного документа стояв той самий цифровий штамп з ініціалами: E.D.
— Штамп автентичний, — мовив Сем, але раптом його пальці зависли над клавіатурою. — Зачекай... Глянь сюди.
Сем запустив глибокий аналіз коду файлів. На моніторі пробігли зелені рядки системного логу.
— Вона чиста від вірусів, але... у структурах PDF-файлів зашитий прихований мета-скрипт. Він не шкідливий для комп'ютера, Марку. Він працює інакше. Як тільки ти відкриєш ці файли на будь-якому пристрої, підключеному до мережі поліцейського департаменту, цей скрипт відправить зворотний сигнал на їхній сервер. Це "beacon" — маячок.
Марк відчув, як по спині пробіг холод.
— Вони хотіли дізнатися, з яких саме робочих станцій поліції я буду переглядати ці папери? — тихо запитав детектив.
— Не просто переглядати, — похмуро мовив Сем. — Вони хотіли відстежити всі твої запити у внутрішній базі. Якби я вставив її у свій робочий комп'ютер з доступом до мережі, вони б уже знали ім'я кожного поліцейського, який торкався цієї справи.
Марк міцно стиснув кулаки. «Елізабет» не просто дала йому документи — вона хотіла використати його, щоб викрити всіх його можливих союзників у системі. Вона грала на кілька кроків уперед, залишаючись абсолютно неприступною.
У той самий час у своєму кабінеті над порожнім клубом Арія Дрейвен стояла біля вікна, тримаючи в руках планшет. Поруч на робочому столі миготів монітор із системними сповіщеннями.
Сигнал від флешки так і не надійшов до мережі.
Арія повільно провела пальцем по екрану. На її обличчі не було розчарування — лише холодна, розрахункова цікавість.
— Він не став підключати її до загальної мережі, — мовила вона у гарнітуру, де на зв'язку була Тілль. — Перевірив на автономному обладнанні.
— Хлопець обережніший, ніж здається, — зауважила Тілль із Берліна. — Він зрозумів, що це була пастка.
— Ні, Тілль, — м'яко заперечила Арія, вдивляючись у темні вулиці Неаполя. — Він зрозумів дещо важливіше. Він зрозумів, що я знаю про кожен його крок. Тепер він розуміє, з ким грає.
— Що робимо далі? Якщо він піде до капітана з цими доказами про стеження?
— Не піде, — впевнено відповіла Арія. — У нього немає жодного прямого доказу проти мене. У нього є лише моє "E.D." і купа чистих паперів. Він захоче знайти мене особисто. А коли людина діє на емоціях, вона робить помилки.
Арія вимкнула планшет, залишивши кабінет у повній темряві.
Марк Кроу вважав, що розгадав її план із флешкою. Але він навіть не здогадувався, що сама відмова від пастки вже була частиною гри Арії — тепер детектив остаточно втратив довіру до офіційних каналів і змушений діяти самотужки, заходячи все глибше на її територію.
#1019 в Детектив/Трилер
#6279 в Любовні романи
#2736 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 10.11.2026