Глава 1

Світ ще був занурений у темряву, зірки освітлювали небосхил, а місячне світло падало крізь віконниці. Перший серед тринадцяти сидів на масивному дерев'яному стільці й виводив послання на аркуші білого паперу.

У кімнаті панувала досить похмура атмосфера, але господаря кабінету не турбувало оздоблення приміщення. Він був занурений у написання наказів, що мали сколихнути його Імперію та землі інших дванадцяти його братів. Братів не за кров’ю, а за призначенням. Рухи пера по паперу були спокійними й вивіреними, кожен рядок лягав рівно, і будь-який сторонній, хто міг би бути присутнім при написанні, відчув би силу в словах на папері. Час минає, і скоро творець цього світу має прокинутися від сну, тільки, на його жаль, світ, який він створив, належатиме не йому. Ось уже не перше століття гримить війна, зараз вона затихла, і майже всі землі, на яких могли бути повстання, підкорені. Але надходить новий виток історії, і потрібно бути готовими: обдаровані слабкі, Лиха знищені, і навіть якщо з’являться нові носії сили, вони не встигнуть розвинутися до останньої битви.

Нещодавно восьмий приніс славну звістку: він упіймав і знищив чергового носія Лиха Цунамі, і це було чергове закрите коло — він був останнім із минулого циклу переродження. Вони ловили його майже сто років, від того моменту, як прогриміла остання велика битва. Наступна має стати фінальною, і після цього цей світ повністю опиниться у владі їхнього пана. І нарешті настане процвітання для них, вони зможуть повернути цей світ на колишній рівень і піти далі. Але вже під знаменами свого пана, ведучи рабів із цього світу в наступний, підкорюючи нові світи. Нарешті можна буде скинути кайдани й перейти на новий рівень сили. Тільки дратує, що інші дванадцять прагнуть його влади — вони вже впритул наблизилися до його сили. Значить, хтось може ризикнути кинути йому виклик за верховенство серед рівних… Але все це буде пізніше, спочатку потрібно закінчити підкорення світу…

Пробудження після тривалого сну — це досить цікавий процес. Якщо додати до цих відчуттів ще й те, що це сталося різко, то приємного може виявитися не так багато, як мені хотілося б. Мозок ще не встиг прокинутися повністю, моє тіло виявилося паралізованим, і на кілька секунд я вирішив, що це все. Ігри скінчилися, і я став калікою на все життя. На моє велике полегшення, швидко прийшло й наступне усвідомлення: сила обдарованого вирувала в мені, отже, енергетично я цілий, а з цілим джерелом я можу відновити майже будь-які травми. Обдаровані самі по собі досить міцні, але навіть якщо отримати фізичні травми серйозного порядку, то за допомогою внутрішньої енергії вони лікуються. Гірше тільки з травмами, що завдають шкоди енергетичним каналам — вони можуть назавжди травмувати обдарованого і позбавити його можливості розвиватися далі.

Поки в моїй голові точилися ці роздуми, я остаточно оговтався і зрозумів, що з тілом усе гаразд. Воно повністю підконтрольне мені, і єдине, що заважало — це дискомфорт від довгого перебування в лежачому положенні. Відчувалася млявість у тілі, але це було неважливо. Важливим було те, що я живий і тепер мої знання про цей світ вийшли на вищий рівень. Значить, Лиха та Імператори — ось яка справжня суть того, що відбувається. Я вже не раз дивувався тому, що в багатьох книгах давніх часів були «білі плями», наче хтось прибрав знання про окремі часові проміжки. У деяких, щоправда, траплялася інформація про битви та війни між найсильнішими, проте причини й наслідки, як і тривалість цих воєн, були вилучені з книг.

Легкий шерех у кімнаті відволік мене від роздумів, і я підвів голову, подивившись у бік звуку. У скронях кольнуло, і мій погляд зі здивованого швидко змінився на лютий. Червоне волосся і червоні очі, а також краса, з якою можуть зрівнятися далеко не всі представниці прекрасної статі. Мелісса — ось хто сидів у моїй кімнаті й дивився на мене.

У мою голову хлинули спогади про першу нашу зустріч і те, як я наступного дня не пам’ятав нічого про минулу ніч. Дратувало мене найбільше саме те, як вона забрала мої спогади — або, якщо бути точнішим, просто поставила блок, з яким не могла впоратися моя внутрішня енергія через різницю в наших рангах. Тепер спогади повернулися, ось тільки звідки вона тут? Хоча, коли я говорив із духом минулого власника мого Дару, він казав, що біля мене ще один представник кривавого Дару. Ось, значить, хто це був. Дуже цікаво, навіщо вона прийшла. Те, що вона допомогла мені, було зрозуміло, адже нехай атака по червоноокому була сильною, але вбити його остаточно не могла. Значить, ми тепер квити, а заодно я дізнався, хто був тим, хто поставив печатку підпорядкування на неї. Але те, як вона прийшла по моє життя, те, як минула ніч, в результаті якої вона стала вільною, і те, як вона після цього позбавила мене спогадів, викликає у мене лють.

Або ж мене більше злить те, що вона сидить поруч і я чомусь радий цьому? Водночас я відчуваю страх, що вона знову вирішить зникнути. Мій погляд став зосередженішим: якщо вона могла закрити частину моєї пам'яті, то, можливо, її сила може вплинути й на моє сприйняття її самої? Тоді мої відчуття можуть бути насправді зовсім не моїми…

— Досить пропалювати в мені дірку поглядом, княжичу, — її голос був тихим і водночас дуже приємним, він наче обволікав. Насправді, чим більше я думав і проганяв енергію своїм тілом, тим чіткіше розумів: я став сильнішим, і тепер навіть з її дев'ятим рангом вона не зможе заблокувати або змінити моє сприйняття непомітно. А отже, мої думки — тільки мої. Просто є причина, чому вона мені симпатична, насамперед навіть як людина, а не просто дівчина.

— Давай спочатку я тобі розповім, що сталося після того, як ти завдав свого удару, а потім ми обговоримо інші питання, які ти маєш до мене. Мені шкода, що довелося так вчинити під час нашої першої зустрічі, але ти не мав пам'ятати про те, як зникла моя рабська печатка. Адже при зустрічі з моїм колишнім господарем він міг би прочитати цей спогад у твоїй пам'яті й не підпустив би мене близько. — Якщо це відмовка, то після того, як я дізнався, що її сила дозволяє впливати на спогади, вона звучить переконливо.