Адара, два місяці потому, за дві ночі до першого грудня
Темна ніч тяжко опустилась на місто. В кімнаті було холодно, хоча цей не дивно – було навстіж вікрите вікно. І не зважаючи, що вже кінець листопада, я чекала Влада, так неначе це було тепле літо. Холоду я майже не відчувала, усе моє тіло заповнило хвилювання. Мої кроки були тяжками, але водночас тихими. Пальці рук почерзі заламували пальці на іншій руці. І ось я нарешті чую легнький свист, що утворюється при полтітах. Я відчуваю, що хтось уже в кімнаті та стоїть прямо поряд зі мною:
-Владе…-мій тихий шепіт єдиний звук у кімнаті, окрім завиваючого вітру.
-Адо,-він постав переді мною і протягнув свою руку до мого волосся притягуючи мене до себе.
-Не мовчи, кажи чи зміг ти довитися з Благосвітом..?
-Так…-і я видихнула з полегшенням.
***
За два дні до…
-Ти справді цього хочеш?-запитав мене він.
-Так, я тут неначе у клітці. За моїм кожним кроком стежать, проходу не дають…
-Проте, це не означає, що ти повинна кидати свою матір та відправлятися зі мною, як викрадена…
-Влад,-мої руки лягли на його щоки,-я хочу, щоб ти зрозумів одну важливу річ. Я не хочу бути пташкою загнаною у клітку, я хочу мати сводобу, вибір та незалежність і знаю... Я знаю, що ти мені їх даси. Ти будеш мене оберігати, але не тримати мене під щохвилинним наглядом. Я знаю, що ти мені довіряєш і не будеш таким, як Водограй.
-Добре, мила, добре,-він притягнув мене до себе,-тоді сьогодні-завтра я спробую зустрітися з Благосвітом… Цього року його черга, поміняюся з ним, він здається, не дуже цим цікавиться, тому думаю, що він буде не проти…
Я посміхнулась Владу і розслабилась. Через декілька днів буде ніч викрадання і я довго думала і результаті вирішила, що не хочу бути дружиною Водограя. Краще жити у будиночку, що подарував Влад, у геть чужому…князівстві? Не звично так говорити, але звикнути можна.
-Ти не уявляєш, як я хвилююся,-прошепотіла я,- А що, як Благосвіт нам відкаже?
-Не думай про це, мила,-прошепотів він,-Зараз вже пізно, ходімо спати…
-Ти мене зараз не залишеш?-запитала я.
-Ні,-він відразу підхопив мене на руки і поніс у сторону ліжка, бережно опустив туди і ліг поруч.
Сон повністю мною оволодів і я відразу поринула у царство морфею.
***
Ми лежали на моєму ліжку. Моя голова відчувала стукіт його серця, адже вона припала до його грудей. У цей час він погладжував моє волосся:
-Ти б знав, як мені страшно було ці два дні..-почала я, але він мене перервав.
-Я уявляю, мила, але тобі потрібно відпустити це. Ми вже знаємо, що Благосвіт погодився, тому видихай…
-Чесно, я дуже хвилююся…
-Ще не пізно все відмінити,-прошепотів він.
-Я хочу цього, проте мені страшно…
-Я вірю, люба, вірю. Проте, хочу, щоб ти мене уважно послухала. Я буду поруч з тобою, щоб не сталося, хто б не став між нами. Я не залишу тебе одну. У цей складний час я буду поруч з тобою.
-Дякую, Владе, дякую,-і я ще сильніше притиснулась до нього. Він лише посміхнувся мені та промовив:
-Треба все продумати, у нас є дві ночі. Цей не мало, але й не багато. Думаю, що ти захочеш провести ці дні з матір’ю. А також, спробуй вивідати у Водограя, що він надумує про твій захист, бо щось я сумніваюся, що він залишить тебе без нагляду.
-Я все зроблю, Владе, обіцяю…
-Я вірю і знаю це…
Далі я пам’ятаю, як Влад давав якісь настанови, проте, я його ледве чула, адже поринула у сон.
***
Наступний ранок почався з візиту герцогині. Ми сиділи у мене у вітальні та чекали поки прийдуть швачки, щоб закінчити приготування весільної сукні. Моєї сукні. Паралельно з цим ми обговорювали розсадку гостей за столом:
-Цього річ мають приїхати герцоги з Донцю. Ти пам’аєш герцого Владислава I?-на ціх словах серце по звичці забилось швидше.
-Так, це ж той, що тоді…?
-Саме так, я нещодавно отримала листа і була рада, що вони все ж таки зможуть приїхати.
-Справді? Мені б дуже хотілось познайомитись з людьми, що врятували мені життя..
-От і буде нагода..
А далі по класиці: перерахування гостей з нашого королівства, гостей з за кордону. Потім прийшли швачки і показали мені її.
Весільна сукня і справді була чудова – поєднання шовку і атласу, мереживо на рівні декольте, по краям плечей та подолі сукні.
-Пані, це відське мереживо – одне з найкращих у світі.-розповіда-ють мені кравчині.
-Просто неймовірно! Просто неймовірно!-вигукує мати Водограя.
Другу половину дня займає підготовка зали. Перевірка меню, підбір столових приборів та сервізу. А також стрічок, квітів та кольорів.
#13752 в Любовні романи
#3203 в Любовне фентезі
#2136 в Молодіжна проза
#950 в Підліткова проза
Відредаговано: 20.09.2024