Розділ 15 Тим часом на Темній стороні

Гравібус Вічний повернувся у свій маєток у маленькому містечку Темної Імперії під назвою Патоес. Точніше сказати перемістився за допомогою своїх темних сил. Сили напівбога були наразі недоступні, тому туман переніс його у кімнату і поклав на ліжко відпочивати. Він втратив свідомість після поранення "Зубом Дракона" і потребував зцілення. Позвати темного цілителя він не міг, тому надія була тільки на відновлення божественної половини. Про існування цього помешкання не знав ніхто. Він обманом привласнив цей маєток, вбивши всіх його мешканців, включно з прислугою. І зараз він був тут на самоті. Чекав на зцілення.

Темний Імператор Волен Флейм загубив слід Грейса, свого помічника, якого залишив йому батько у своєрідний спадок, разом із владою. Багатьох міністрів Волен стратив, багатьох лишив магічних сил і відправив на роботи у шахти. Деякі просто зникли і добровільно почали служити Грейсу, ховаючись під магічним захистом Вічного. Те, що Грейс насправді був напівбогом Гравібусом Вічним, Темний Імператор не знав, тому і не мав влади над цим єдиним підданим своєї Імперії. Він відчував його могутність і ніяк не міг розгадати джерело тієї могутності. Проте сьогодні він загубив зв’язок із тим Грейсом і це змусило його нервувати. Він надіслав накази своїм підлеглим у всі куточки Імперії: знайти Грейса і доповісти у короткі строки де він знаходиться і чим займається.

Першою новиною, яку Волен отримав сьогодні, стало те, що зник Одвічний Дракон, який увесь цей час був на службі у Темного Імператора. Точніше сказати, Волен був впевнений, що Дракон йому служить. Проте сам Імператор ніколи не звертався до Дракона. Не було потреби. І зараз взагалі стало дивним його зникнення. Якійсь темний, незбагненний збіг. Зник і Грейс, і Дракон. Волен не міг зрозуміти зв’язок. Та просто сподівався на роботу своїх вірних підданих.

Завтра має прибути його агент, який працює і Світлій Імперії, збирає інформацію про монаршу родину. Ні, Волен не хотів завдавати незручностей Світлому Імператору, просто слідкував тільки заради одного. Він хотів знати чи жива його дочка, чи відомо щось про долю його загубленої коханої жінки. Він наказав здалеку спостерігати і не спричиняти жодних дій, які викрили б справжнього спостерігача. Агент працював дуже обережно, тому новини збиралися дуже повільно. І повертався агент один раз на три-чотири місяці. Отже, завтра був якраз той самий день, якого Волен дуже чекав. Його надія не згасала ні на хвилину, всі ці довгі роки.

Ранок Волен зустрів біля вікна своїх покоїв, яке відкривало вид на головні ворота Палацу. Він не спав всю ніч, думки не давали спокою. І зараз єдине, про що думав Темний Імператор, це зустріч з агентом зі Світлої Імперії. Час плив невимовно повільно. Імператор спустився на сніданок, проте нічого не з’їв. Він просто чекав на новини. Ні про що інше думати не міг.

Нарешті зайшов слуга і сповістив про прибуття підданого на ім’я Кломс. Темний Імператор помітно зрадів і заволів одразу зустрітися зі своїм вірним агентом. Кломс пройшов у кабінет Волена, зачинив за собою двері і одразу Темний поставив магічний щит, який не пропускав жодних звуків.

- Вітаю з прибуттям, Кломсе. Чи є якісь цікаві новини зі Світлої сторони?

Кломс низько вклонився своєму правителю і почав доклад:

- Так, мій Господарю, я приніс новини, на які ви чекали всі ці роки. Нещодавно Імператор Нілон представив свою кровну онуку і коронував її разом з нареченим. Я був присутній на коронації. Один мій новий світлий друг домовився про моє запрошення і я без перешкод приїхав до Палацу на церемонію.

- Ім’я онуки! Він представив її яким ім’ям? – схвильовано запитав Волен, піднявшись зі свого крісла і підійшовши до Кломса.

-  Він оголосив її титул так: Світла Принцеса Алессія Тарс-Молен.

- Ти впевнений?

-  Так, мій Великий Господарю, я впевнений, Алессія – її ім’я, – впевнено відповів Кломс.

-  Ти казав про нареченого. Хто він? Звідки? Коли весілля? – буквально закидав питаннями і завів руки за спину Волен, щоб не видати нервове тремтіння.

-  Світлий Принц Курт Реслі. Весілля відбудеться по закінченню першого семестру. Молоді навчаються у Світлій Академії. Вона щойно вступила, а він вже на другому курсі. Вона – цілитель, він – оракул.

-   Дякую за інформацію, зайдеш у казну, я виписав тобі премію, - задоволеним тоном сказав Волен, потираючи руки, які вже не тремтіли.

-   Дякую, Найтемніший, за заохочення, - низько поклонився Кломс, - Проте є ще дещо. На церемонії була присутня Фелісія. Жива, здорова. Вам вдалося її врятувати. Але найзагадковішою була поява Одвічного. Він спілкувався з Принцесою. На превеликий жаль, я просто людина, без магічних сил і я не зміг дізнатися, про що саме вони говорили. Він був всього кілька хвилин, мене не бачив, бо там сталася паніка і побачити мене не було можливості. Та я і не світив свою присутність. Ще, Імператор Нілон повідомив, що пошуки Принцеси Сандрії продовжуються і не зупиняються ні на мить. Він також ще сподівається, що вона жива і знаходиться у полоні…

-  Ти дуже допоміг. Повертайся до дружини, надаю тобі відпустку. Покличу, коли знадобишся. Тих грошей, що я виділяю тобі, вистачить побудувати маєток, як ти і хотів. Тому, рушай, мій вірний Кломсе, ти вільний.

Кломс поклонився і вийшов з кабінету. Волен сяяв щастям. Єдиною думкою, що вирувала у його голові, було: "Вона жива, моя дочка! Слава Богам! Вона жива!". Він був готовий танцювати, стрибати і кружитися. Раптом він відчув тепло, яке заповнює порожнечу в його душі, яка утворилася тоді, сімнадцять років назад, коли він побачив гибель своєї коханої дружини…

-  Це… Це неможливо… - сказав Волен вголос, відчуваючи, як знайомі почуття поволі повертаються до його змученої душі.