Розділ 10 Пошук Істини. Прийняття спадку

Усі, хто були надворі й очікували на новини, підбігли до батька й почали запитувати, як леді Фелісія себе почуває, що відбувається, чи вона взагалі жива? Тато ще трохи посидів мовчки, наче обмірковував що і як нам сказати. Ми залишили його і просто нервово чекали, коли він прийде до тями і хоч щось нам відповість. Відьма принесла йому гарячий чай, щоб хоч якось його "повернути" до реальності, бо виглядав він кепсько. Блідий, руки тремтять, виснажений резерв. Я, навіть, відчула його пустоту. Сказала всім, щоб дали трохи часу, його резерв має відновитися і тоді вже отримаємо всі відповіді, які нас турбують. Містер Вільмер хотів потрапити всередину, проте батько рукою показав, що не час.

Після випитого чарівного чаю, батько, нарешті, заговорив. Він сказав, що на цьому етапі вони зупинили процес знищення магічних сил леді Фелісії. Але вона й досі не отямилася зі сну. Ми все ще зляканими очами дивилися на нього, тоді він запевнив, що загрози життю Імператриці немає. Треба провести відновлювальні процедури, але вже в лікарні, там більше засобів і ліків.

Містер Вільмер запропонував свої послуги, як цілителя, проте батько відповів, що наразі цього замало та попросив сповістити Імператора, що він хоче покласти леді до своєї лікарні і, якщо можливо, щоб штатний цілитель, який сьогодні допомагав, залишився з ним в якості асистента до кінця лікування. Вільмер відійшов від нас і вийшов з Імператором на зв’язок. За мить, після сеансу зв’язку, біля нас сформувалася сфера чистого сяйва, із золотим відтінком, який під дією сонячних променів, яскраво сяяв, що трохи нас засліпив. Всі зрозуміли, що відбувається і приготувалися до появи правителя. Жінки присіли в реверанс, а чоловіки поклонилися. Хільда ніколи не робила ніяких реверансів, вона все життя живе серед лісу, тому схвильовано дивилася на мене і повторювала мої рухи. Імператор з’явився і відразу побіг до хатинки без церемонії привітань. Його можна зрозуміти. Знайшлася одна з його рідних жінок, тут вже не до етикету. 

Хвилин п’ятнадцять він був всередині. Потім вийшов до нас, привітався схвильованим голосом і заволів почути подробиці. Всі по черзі почали доповідати. Почала Хільда. Бідна жінка, вона так розхвилювалася, що її голос тремтів, очі наповнились слізьми і почервоніло обличчя. Вона й гадки не мала, що за своє відлюдкувате життя матиме честь балакати з Імператором і приймати його у своїй скромній хатинці. Правитель слухав дуже уважно, зайвих питань не ставив. Річ у тім, що Імператор мав силу ментального впливу, тому, якщо, раптом, хтось щось забуде розповісти, він все "побачить" у підсвідомості опитуваного. Отже, Хільда розповіла як знайшла Фелісію біля кордону, як намагалася її лікувати. Звичайно ж, перепросила, що одразу не сповістила, адже вона не знає імператорську родину, ніколи не бачила ні картин, ні документів, де б називалися імена монаршої родини, або їхні зображення. Вона і гадки не мала кого рятувала. Він з розумінням подякував їй за всі її намагання врятувати йому дружину. Вона зробила все правильно. 

Наступними доповідали мій батько і штатний цілитель. Здається, його ім’я – Архос. Не було нагоди познайомитися. Вони, в свою чергу, сказали, що на леді Фелісію впливає темна потужна магія, та вони цей вплив майже здолали. Треба продовжувати процес зцілення. Можливо, потрібно буде провести ще два сеанси. А потім вже переходити до зцілення тіла. Вона виснажена, тому що намагалася позбутися темного впливу своїм власним резервом, який виснажився і дав зворотній ефект. Тобто спустошений резерв більше її не захищав, а темна магія продовжила свою згубну дію. Хільда пішла на величезний ризик, коли зробила ритуал прикликання кровного родича, але, слава Богам, все вийшло. Тоді Імператор зупинив співрозмовників і запитав, щоб упевнитися:

- Кровного родича? Хто відгукнувся на поклик? - почав швидко переводити погляд на всіх присутніх.

Я присіла в легкому реверансі і не впевнено відповіла:

- Я… Ваше Величносте. Я відгукнулася на поклик. Леді Фелісія проявила свій поклик через мої сновидіння і я, не гаючи часу, одразу прибула сюди. Потім терміново зв’язалася з містером Вільмером. Бо не знала до кого звертатися. Діяти я мала негайно. Що трапилось потім, Ви знаєте.

- Вільмер казав мені, що Ви кровно належите до імператорського роду. А сьогодні ми побачили дію кровної магії, на яку відреагували тільки Ви, леді. Маю припущення, що Ви, вірогідно, моя… онука? - містер Нілон посміхнувся і подивився на мене, наче, по-іншому, по-батьківськи.

У Імператора, як всі знають, були син і дочка. Син загинув, дочка без сліду зникла. Якщо підрахувати, то дочкою імператорського сина я не могла бути. Тому залишається тільки міс Сандрія.

-  Брате, але ми знаємо, що це майже неможливо! Згадай, що казав лікар… - Перейшов не шепіт містер Вільмер.

- Я пам’ятаю, хто що казав. Проте іншого варіанту кровного зв’язку я не бачу… Ця юна леді кровно відноситься і до мене, і до Фелісії… Може поясниш цей збіг якось інакше? - трохи знервовано відповів містер Нілон.

Всі присутні повернули свої здивовані погляди на мене. Я трохи не зомліла. Добре, що поруч стояв мій Курт і вчасно підхопив мене, щоб я не впала. Тато також трохи не зомлів, він ще й досі слабкий, але втримався на ногах. Раптом ми з Куртом, разом підскочили на місці від відчуття опіку на руках, де ми маємо однакові малюнки. Різко підняли рукава і побачили, як і в мене, і в нього квітка стала на мить золотою і враз зникла. Таємниця розкрита і тримати магічну клятву більше не потрібно… Я була спантеличена. Ні, раніше я і сама робила припущення щодо того, що тільки-но промовив вголос Імператор. Але, одна справа - припущення, а прийняти Істину - зовсім інша.