Розділ 2 Таємниче навколо мене

Ми з Еліссою стояли в коридорі, біля зали, в якій продовжувалося тестування. Виходили з неї хлопці й дівчата і майже всі були задоволені. Дехто виглядав розгубленим, дехто - замисленим. Одиниці були розчаровані, мабуть тому, що Дар у них не проявився. Та вони можуть повернутися за рік, і повторити спробу.

Зазвичай Дар проявляє себе після п’ятнадцятого дня народження. А міг взагалі ніколи і не “прокинутися”. Цей процес не можна якось вгадати, чи прискорити або контролювати. Як пощастить. У разі відсутності Дару, або слабкого його проявлення чи маленького магічного резерву, пропонувались інші навчальні заклади, які вели підготовку фахівців немагічних спеціальностей. В нашій Імперії завжди цінували людей, які вміють працювати, використовуючи руки й розум. Як, наприклад, моя бабуся. Вона закінчила коледж з лікувальної справи, але Дар у неї слабкий, вона ним майже не користується, особливо зараз, тому що в її віці, при слабкому Дарі витрачається багато резерву і можна захворіти. А для відновлення необхідно більше часу, чим молодим людям. Достатньо того, що батько з дідусем магічно сильні й обдаровані, цього вистачає для повсякденних цілительських справ. Відсутність Дару зовсім не заважає вести нормальний спосіб життя на рівні з магами. Зазвичай, Дар передається або від матері, або від батька. Дитина може навіть успадкувати Дари обох батьків, але це трапляється дуже рідко. Треба мати неабиякий магічний резерв, щоб керувати двома різними Дарами одночасно.

Раніше, в давні часи, взагалі заключали шлюби відповідно до Дару, щоб не змішувати. Вважалось, якщо Дар не чистий, то це погано і носій може або втратити частину здоров’я, наприклад зір, слух тощо, або стати агресивним від нерозуміння своїх здібностей і втратити розум, або й зовсім померти. Тому сім’ї створювалися по наказу старійшин роду, а на кохання та волю молодих ніхто не зважав. Потім закони змінилися, були переглянуті основні правила і, після декількох років досліджень змішення магічного Дару, дозволили одружуватися магам з різним Даром, та навіть з людьми без Дару, не обмежуючи волю. Дослідження показали, що змішення Дару не є згубним для носія. Навіть було доказано, що у деяких випадках маг зі змішаним Даром був набагато сильнішим, ніж з чистим.

Взагалі, складається враження, що Дар має свої плани на кожного мага і розподіляє можливості за якимось таємничим принципом. Головне, що закони стали не такі суворі і люди мали свободу вибору. Але ці закони працюють лише у Світлій Імперії, у Темній - все залишається по-старому, тобто забороняються шлюби магів з різним Даром, а прості люди не мали права на шлюб з магами, точніше сказати, що звичайні люди взагалі не мали прав, їх Темні не сприймали за рівних, тому вони часто тікали до сусідньої Імперії, тобто до нас, у пошуках доброї долі. Темний Імператор воліє все контролювати і правити так, як вигідно йому. На бажання підданих можна не зважати. Навіть шлюби тримає під контролем. Цікаво, навіщо це йому треба? Що стосується моєї родини, то Дар передавався суто чоловікам, тому моя надія поступити і навчатися саме в цій Академії помирала з кожною хвилиною очікування результатів тестування.

-  Міс Молен! - почула я чоловічий голос і повернулася.

Переді мною стояв немолодий чоловік, мабуть викладач. Він був без мантії, тому важко було зрозуміти, хто він і як до нього звертатися.

- Доброго дня, міс Молен. Ректор чекає на Вас у своєму кабінеті. Це в адміністративній вежі, на першому поверсі. Я - його помічник, містер Даурі. Маю розпорядження доставити Вас особисто. Тому прошу, - він показав рукою, запрошуючи мене слідувати до ректора, навіть не дав можливості щось сказати. Так незручно, я навіть не привіталася з ним.

Дорогою до адміністративної вежі я була готова знепритомніти разів п’ять. Чому не можна одразу оголосити невтішний результат і відпустити мене плакати вдома? Навіщо я знадобилася самому ректору? Хоча ні, я також маю до нього певні питання. Можна використати ситуацію собі на користь, якщо не рухну непритомна, бо відчуваю страх невідомості. Та й судячи з того, що трапилося сьогодні в екзаменаційній залі, мене дуже цікавило пояснення цього всього… Якщо, звичайно, Найсвітліший слухатиме мене. Вирішила, спочатку вислухаю його, а потім буду діяти по ситуації. Не можу я втрачати шанс навчатися тут, та хочу зарекомендувати себе з найкращого боку.

Адміністративна вежа виглядала не так, як навчальна, в якій я щойно була. Тут було якось велично гарно. Склалося дивне відчуття, що вежа - немов жива істота. Вона, наче відчуває тих, до заходить сюди. І вона була рада мене прийняти, я відчула це. Не можу пояснити свої відчуття... Мене наче охопило якоюсь турботою, що дозволило трохи заспокоїтися та відчути впевненість. Я ніколи не мала матері і не знаю почуття маминих обіймів, але тут, в рекреації адміністративної вежі я, здається, відчула саме це. Та насолодитися новими почуттями, що навіяли, і красою інтер’єру, я не встигла. Чоловік, який вів мене, рухався доволі швидко і я не встигала за ним, бо намагалася розглядіти все навколо. Навіть приходилось іноді переходити на біг, щоб не загубитися. Я ж тут вперше. 

Зайшли в приймальню. Доволі простора кімната з безліччю шаф, на яких стояли теки різних розмірів і кольорів, з якимись написами та маркуваннями. Помічник ректора одразу приступив до роботи, від якої, мабуть, його відірвало прохання ректора мене доставити. Він махнув рукою, ніби запрошував невидимого товариша за стіл і почалося відбуватися щось загадкове і дивне. Теки почали самостійно переміщуватися по кімнаті. Блакитна прилетіла і м’яко стала на стіл біля містера Даурі. Розкрилась на потрібній йому сторінці. Інша, вона була зеленого кольору, зависла у повітрі, відкрилася і до неї почали злітатися папери зі стопки, яка була на столі. Потім, одразу після неї, прилетіла червона, жовта, сіра... Причому папірці самостійно переміщувались і складались у певному порядку за якимось певним критерієм, можливо. Це я просто припускаю, бо бачу таке вперше в житті. Аж голова кругом пішла. Містер Даурі з посмішкою (о, він уміє посміхатися?) відмітив моє здивування побаченим і пояснив: