Глава 5 Бездомний

На іншому березі померлий кілька хвилин тому Волоцюга вже встиг ожити, оговтатися, привести себе до жвавого вигляду і повернутися до гри. Він ішов берегом, щасливо розмахуючи на всі боки руками, купаючись у річці, що ллє, теплого сонця.

Незнайомець під час зустрічі з Олександром Миколайовичем не помер, і ніколи не вмирав, а тільки прикинувся мертвою качкою з хитрими очима лисиці. Він плавав у грі акторської майстерності на сцені смерті разом із маленьким Карликом. Вони над Алексом виконали злий жарт. З'явилися з нізвідки і так само раптово зникли з літнього дня, але їхнє життя триває окремо від Алекса і вже встигли внести свою лепту в його долю. Кожен, хто хоч на мить з'являється в житті, залишає в ньому свій відбиток, який змінює хід подій у зовсім іншому напрямку. Хтось зачепити тільки краєчком свого слова і змінити не значно день, а хтось може покласти на плече руку і змінити не один день, тиждень чи рік, а можливо все життя під самий корінь.

Сьогодні з Алексом сталася незвичайна ситуація підставного вбивства, що зробило з нього жертву. Незнайомці створили гру з особливим для нього сенсом показавши йому важливість і наслідки однієї можливої помилки. За своєю природою вони були злими гравцями з добрим і повчальним змістом. У кожному їхньому злому жарті був закладений важливий життєвий урок, де створені ними ж небезпечні для життя обставини були всього лише повчанням без справжніх наслідків і відповідальності за них. Сьогодні був провернутий з Алексом п'ять хвилин тому план з феєричним завершенням, зробивши повчання, але так було сьогодні, а далі буде все інакше. А щодо цієї зустрічі, то вона відбулася в незвичній для них обстановці і мала вельми дивний характер. Її можна було порівняти як зустріч примори з відвідувачем у музеї серед білого дня в центрі Києва. Людина у старому потертому одязі залишилася невидимою для Сергія. Усі одразу після завершення їхньої гри забули про той злочин, що стався в Гідропарку. Ніхто, крім Алекса, не запам'ятав його, і саму зустріч. Вона суворо залишилася тільки між ними в повній секретності. Бродяга й Алекс уже зустрічалися раніше й за інших обставин в інших місцях, але він про все забував, і в ньому тільки залишилася каламутна пляма спогадів, сприйнявши її за поганий миттєвий денний сон від втоми. Незнайомець умів стирати пам'ять створюючи каламутний образ минулого. І оскільки в нього не було жодних повноважень, то через якийсь час усі спогади поверталися на місце в іншому, кращому вигляді. Пам'ять відновлювалася. З вельми неординарної і вже зрозумілої причини Алекс забував про зустрічі, що відбулися між ними. Він з причини не звертав на них жодної належної уваги, вони пролітали крізь нього. При зустрічі з Волоцюгою відчував їхній давній зв'язок, він відобразився в їхній безконтрольній розмові й переступанні кордонів спілкування. У пам'яті не було жодних спогадів про їхні зустрічі, але відчуття в ньому кипіли давньою близькістю. Тільки через проміжок часу міг згадати про зустрічі, але той час спогадів ще не настав. Безхатченко тягнув нитку з минулого розігруючи старого приятеля. Між ними були зустрічі десять років тому, і вони зустрічалися в якомусь сні. Почуття всередині них нікуди не зникало. Волоцюзі не важко було поміняти реальність, зупинити час, і почати свою кумедну гру, яка знову розіграла Алекса до втрати свідомості. Він забрав його з реальності в зовсім інший вимір, що знаходився в нашому світі. Там кілька секунд проходили за кілька годин. Усе, що сталося з ним, було насправді тільки в маленькому проміжку часу. Волоцюзі вистачило миті, щоб забрати у свою заплановану пригоду і все ще було попереду.

Навколо прекрасно грало літньою музикою і пливло щасливим життям до і після їхньої зустрічі цікаве літо. У Бродяги були дуже сильні здібності, він міг зачарувати ціле місто і занурити всіх громадян Києва в глибокий сон, на мить забираючи за своїм бажанням у нову подорож обраних за симпатією киян. Він вибирав тих, хто йому найбільше подобався, і під його діамантове око потрапив Алекс, з яким він зіграв злий жарт. Не дивлячись на їхню зустріч, як би Олександр не переконував себе в тому, що йому все привиділося, але це було насправді. Вони зустрілися поглядами будучи на більшій відстані і на різних берегах Дніпра, що розділяє їх. Знайомим поглядом Волоцюга подивився на Алекса і раптово сам того не очікуючи зморщив ніс, але на превелику радість, на іншій стороні не було видно огидного виразу обличчя, а тільки овальний силует, і висунута передня губа. Хлопець не впізнав у ньому знайомого. Алекс не звернув на нього увагу і спокійно пішов далі до берега, а Волоцюга на іншому березі повільно пішов у своїх справах.

Прохолодний вітер розмахував крила радості, посміхався, стрибав на хвилі, відштовхуючись від них, і злітав угору, а потім летів вздовж берега, охолоджуючи пір'ям вологи спітніле обличчя Бродяги. Літній коктейль тепла і вологого вітру поривами приносив не тільки Бездомному радість, а й охолоджував усіх інших легким масажем літа киян, дарував їм заслужене задоволення і насолоду від пляжного відпочинку. Хвилі дбайливо лягали на теплий пісок, а незнайомець проходив біля них, нагинався, рукою хапав їх за гребінь та клав його собі на голову. Він зупинився біля дерева і подивився вгору. У небі птахи, що летіли, чинили опір хвалькуватому вітру, що зносив їх убік. Вони махали крилами, але всі старання були марними і по сантиметру він їх відкидав у зовсім протилежний бік. Вони не здавалися ні на секунду. Усі свої сили віддавали борючись із ним за свій належний шлях. Бродяга задумався:

- Так і ми, люди, боремося за своє щастя і любов.

Що більше вони пручалися, то сильніше він починав дути. Вони махали крилами, перинки злітали з їхніх аеропланів. Раптово вітер стих і ті накопичені сили розігнали їхні тіла до божевільної швидкості, і всі їхні старання були марні.