Квітка і Ноги

Лейла сиділа в кутку, і її краса, що колись була схожа на розквітлий сад, тепер нагадувала сад під першим морозом. Вона дивилася на зів'ялу квітку в своїх руках, і її душа плакала. Це було не просто завдання — це було катування. Вона, що оспівувала лише світанок, зорі та пелюстки троянд, мала знайти поезію в розкладанні, у смерті, у потворності.

Юсуф, Купець, спостерігав за нею з іншого кутка. Він бачив її страждання, але не відчував співчуття. Він бачив лише марну трату часу. Його власний тягар — думка про миття чужих ніг — був реальним, принизливим, але принаймні зрозумілим. А це? Сидіти і дивитися на сміття?

— Скажи мені, Поетесо, — нарешті заговорив він, і його голос був сухим, як рахункова книга, — яку вигоду ти сподіваєшся отримати від цієї мертвої травинки? Яку поезію можна знайти в гнитті? Це не має жодної цінності.

Лейла підвела на нього очі, повні сліз і обурення.

— Ти говориш про цінність? Ти, чия душа вкрита пилом доріг і дзвоном монет? Ти ніколи не зрозумієш, що є речі, які не вимірюються золотом. Краса. Любов. Натхнення. Це валюта богів, а не купців.

— Краса, яка зів'яла, — це борг, а не актив, — парирував Юсуф. — Любов, яка приносить сльози, — це погана інвестиція. Ти тримаєшся за те, що вже втратило свою вартість, і називаєш це високим почуттям. Я називаю це дурістю. Краще б ти думала про щось корисне.

— Корисне?! — Лейла підвелася, і її голос затремтів. — Для тебе корисне лише те, що можна продати! Ти дивишся на захід сонця і думаєш, скільки б ти взяв за таке видовище, якби міг зачинити його у скриню! Ти дивишся на людину і оцінюєш її одяг! Ти брудний! Твої думки брудні! Ти ніколи не зрозумієш, що таке справжня краса, бо ти боїшся доторкнутися до всього, що не блищить!

Останні слова вона вимовила з особливою отрутою, і вони влучили в ціль. Юсуф здригнувся. «Боїшся доторкнутися до всього, що не блищить». Ці слова були відлуням його власного жаху перед брудними ногами невідомого подорожнього.

Але й Лейла, вимовивши це, раптом замовкла. Вона звинуватила його в тому, що він боїться бруду. А вона? Чим вона займалася весь цей час? Вона з огидою дивилася на зів'ялу квітку. Вона не могла доторкнутися до неї своєю поезією, бо та була «нечистою», недосконалою, мертвою. Її любов до краси виявилася такою ж гидливою, як його любов до чистоти.

Вони дивилися один на одного, і цього разу це було не зіткнення двох світів, а жахливе впізнавання.

Юсуф у відразі Поетеси до зів'ялої квітки побачив власну відразу до чужих ніг. Він зрозумів, що її «любов до краси» була такою ж умовною, як і його повага до людей. Вона любила лише досконале. Він поважав лише багате. Обидва вони були торговцями, що мали справу лише з бездоганним товаром.

А Лейла в гордині Купця, що не міг змусити себе послужити іншому, побачила свою власну гординю. Її любов була служінням лише досконалості. Вона була готова присвячувати вірші зіркам, бо вони були величними і недосяжними. Але вона не могла присвятити й рядка маленькій мертвій квітці, бо це було принизливо для її Музи. Її любов була такою ж пихатою, як і його багатство.

Їхні завдання, що здавалися такими різними, виявилися одним і тим самим. Обом треба було переступити через власну огиду і полюбити без умов. Полюбити те, що нічого не дає натомість: ні краси, ні вигоди.

— Твоя квітка... — тихо почав Юсуф, і в його голосі вже не було цинізму, а лише втома. — Вона така ж брудна, як і ті ноги, чи не так?

Лейла повільно кивнула, і сльози, що тепер текли по її щоках, були вже не сльозами смутку за втраченою красою. Це були сльози сорому за власну любов.

— Так, — прошепотіла вона. — Так само.

Вони не сказали більше ні слова. Але тепер, коли Юсуф дивився на Поетесу, що схилилася над мертвою квіткою, він бачив не дивачку, а дзеркало власного найглибшого страху. А коли Лейла дивилася на Купця, що сидів у самоті, вона бачила не бездушного торгаша, а людину, що, як і вона, стоїть перед прірвою безумовної любові.

Друге дзеркало показало своє відображення. І чотири стіни Таверни стали для чотирьох душ трохи ближчими, а їхні самотні камери почали розчинятися в спільній, мовчазній боротьбі.