XXI НАЗАР

Майже три години знадобилось на перевірку кандидатів від Стефана. На перший погляд звичайнісінькі хлопці, які живуть своє життя і не відмовляють у маленьких радощах, інколи не зовсім законних. Саме тому Назара і викликали. Його навички були бездоганні, він готовий дати руку на відсіч, що у слідкуванні йому рівних немає. Вовчі інстинкти, знання у сфері пошукових систем, військова підготовка - рецепт ідеального мисливця. А щодо хлопців, то Назар знайшов слабкі сторони кожного, які чугайстер чи то не помітив, чи то закрив очі. Прізвищ він не називав, але Назар знав майже всіх. Світ нечисті не такий вже й затісний. Та все ж початок був багатообіцяючим:

— Перший у нас Максим, - почав Стефан, Назар клацнув по клавішам.

— Макс Куцехвостий - син Ольги Куцехвостої, яка володіє мережею салонів ін'єкційної косметології. Працює фітнес-інструктором, магічних сил не має. Нічого особливого. Наступний. -  Назар вирішив, що буде просто. А тому відпив великий ковток віскі і чекав наступне ім’я. Соломія схвально кивнула Федору, той в свою чергу гордо посміхнувся. Вираз обличчя Стефана нагадував гримасу “пощастило”.

— Наступний Данило К. - Стефан продовжував.

— Данило Кропива - мольфар у п’ятому коліні, закінчив Богомольця; проживає у Луцьку; батька заарештовано за незаконну торгівлю препаратами; майно під арештом. Гадаю він згодився виключно через гроші. - слова вилітали з вуст Назара як колючки. Це тільки другий кадр, а кого Стефан надибав ще – одним богам відомо. Соломія та Федір мовчали, це був двобій виключно між ним та Стефаном.

— Гліб Мацькевич, мій фаворит, - почав Стефан.

— Не сумуй, ковалю, але я навіть без компа знаю, що твій Гліб сидить на знеболюючих.

— В якому сенсі “сидить”? - запитав батько.

— Тату, в сенсі, зловживання з метою отримання кайфу. Пробивати далі? - Соломія задумалась, і нервово гризла пальця.

— Так, у разі чого ми швидко його позбудемось. - Назар помітив гнівний погляд у бік Стефана. В голові з’явилося чудне питання, кого ж саме вона позбудеться. На губах виникла нова посмішка.

— Гліб Мацькевич - посередній футболіст, отримав травму; батько - бізнесмен і меценат клубу, посадив синка на посаду помічника тренера. Любитель нічних клубів та сильних знеболюючих.

Наступні кілька годин здалися Назару партією в пінг-понг, Стефан називав імена - удар, Назар робив запити - удар, Стефан виправдовувався - удар, Назар глумився - очко. Решту вакантних місць на руку і серце зайняли наступні перці:

Давид Липа - чистокровний лісун, який працює тату-майстром як для людей, так і для почвар; відкрив студію та винайшов чорнила на основі зміячої отруті, які залишають сліди на шкірі почвар, а не зникають під дією зцілення; мав одну слабкість - порносайти, мав приховану госпіталізацію та курс реабілітації.

— Ледь не задрочивсь до смерті - підсумував Назар.

Ілля Озерний - син водяника, який контролював виробництво мінеральних вод чи не всієї країни; як порядний наступник, працює з батьком, займається маркетингом; має значні карткові борги, які виплачує через “відмив” з татової фірми.

— Все б нічого, але азарт - страшна вавка в голові. Чи не так, Стефане? - сказав Федір, батьків наїзд вразив Назара. Та чугайстер проігнорував, лише буркнув:

— Давай продовжуй, далі по списку Тарас.

Тарас Ольховський - журналіст, блогер, екоактівіст; мама-лісниця прищепила юнаку любов до природи, хлопець відмовився від м’яса та яєць, натомість пристрастився до снодійних, інколи у прикуску з горілкою.

— Дуже вдалий коктейльчик. Знаєте статистику, скільки таких уві сні копитяться? - запитав у присутніх Назар.

— Сподіваюся наш клієнт не в їх числі. Принаймні, поки він під моїм дахом. - Соломія закурила чергову сигарету.

Сашко Гончар - працює архітектором у Стефана, живе з мамою, бабусею і трьома котами; працював кур'єром, офіціантом, баристою і бац - архітектор. Назар зробив засічку у мізках, детальніше роздивитися його, дуже вже підозріла біографія.

— Стефане, а мене архітектором візьмеш до себе?

— З якого б це дива? Для цього освіта спеціальна потрібна.

Федір та Соломія запитально дивились на них, адже суті діалогу вловити не могли.

— Ну бо освіту архітектора, дизайнера, чи на худий кінець - художника, пан Гончар не отримував.

— Ти натякаєш, що мене розвів якийсь сопляк? Та він мені диплом і портфоліо приносив. 

— Діло твоє, та я б його проекти в експлуатацію не здавав-би.

Назарові інстинкти трубили на весь голос, щось тут було не чисто. Стефан помітно нервував, вовчий нюх вловив надмірний запах поту, а слух - ледь помітне постукування ногою по підлозі. Стефан явно затіяв свою гру, або ж просто недбало ставився до завдання Соломії. Можливо він цілеспрямовано хотів порушити ці ігрища з холостяками, тому й набрав зброду. Залишилось два кандидати. Мирон Хміль - внук агро-бізнесмена, який шукає шлюбу для отримання спадку і разом з тим має слабкість пихнути дурманом. Та Богдан Микульчин - барбер Стефана, активний учасник фан-сторінки “Вічної Нареченої”, та найщиріший ґей столиці.

— Вибачай, Стефане, але твої кандидати - це найбільша втрата мого часу за останнє століття. Та половину з них до людей взагалі підпускати не можна. - Назара шалено бісила така халатність. Соломія, яка весь час мовчала, нарешті зволила втрутитись.

— Я маю одного, досить чемний та привабливий. На фоні цього лабузиння він Зоряні здасться принцем.

— Давайте перегляну його? - втрутився Назар.

— Немає необхідності, це мій протеже, я в ньому певна. - віднікувалась відьма.

— Та ти цього задрипанця в генделі знайшла! - втрутився Стефан.

— Всім дякую за допомогу. Стефане - можеш йти до себе. Федю, Назаре - на кілька слів.

Назар бачив, як закіпав чугайстер, і це дуже його тішило. Він не любив Стефана з самого малечку. Той завжди ганяв їх з Зоряною, глузував над його батьком, а півстоліття тому, Назар застав його в ліжку з власною матір’ю. Це стало останньою крапкою у спілкуванні з обома, проте його мама залишилась доброю подругою Соломії. Хлопець мав всі підстави вважати, що та просто не в курсі. Стефан пішов геть, майстерно гепнувши дверима.