XV МИХАЙЛО

Біс клацнув пальцями і вони знову опинилися у квартирі Мишка, в тій самій позі, як перед мандрами в сп’янілий чортовий мозок. Хлопець не міг скласти до купи всі події останніх годин. Він відчував шалене роздратування від усього. Як могли батьки його так зрадити? Він звинувачував їх у всьому, а найбільше за те, що зараз він був на гачку у абсолютно стороннього дивного дядька, який накурюється і завіряє чужі заповіти. Оце щастя! Він міг послати Чорта як можна далі, а завтра продовжити жити своє прісне життя. Все б нічого, та після пропозиції Соломії, Михайло з розмахом звільнився: обматюкав всіх колег, розмазав тістечко по вітрині та спалив на літнику свій фартух. В YouTube було вже близько 15 тисяч переглядів. Але то нічого, як говорив його відомий тезка та ректор, Михайло Поплавський: “Чорний піар, теж піар”. Аж тут його осяяло. Хлопець прожогом вилетів з кабінету, і через всю квартиру побіг до своєї сумки у передпокої. Чорт неспішно йшов за ним. Мишко вивернув весь мотлох із сумки, аж поки не відкопав чорну візитку з лискучим білим текстом. Широкими літерами на клаптику було виведено «Соломія Чорнорота», і тут у Михайла склався пазл:

— Ох же й сука! Стара сука, понесла від мого батька, а цей хтивий козел переписав все на неї.

Михайло ходив взад-вперед, лаявся і сетував на тяжкість долі. А в чорта легенько піднялися брови. Навіть він би так ладно не представив цю історію. Хлопець був майже на гачку. Трішки підштовхнути і вони вдарять по руках.

— Я гадаю тобі час заспокоїтись і вислухати мене. Моя пропозиція задовольнить тебе. – Спокійно сказав Біс.

— Мене задовольнять батькові бабки, і ці дві миші без нічого.

— Так і буде, але треба час.

— Час? Я через місяць або здохну від голоду, або потраплю в тюрму за проникнення зі зломом. І ти… - Михайло не встиг сказати, як Чорт його перебив.

— Ти можеш зімкнути свою пащу і вислухати мене? Увесь твій гамір псує мені настрій.

Михайло замовк, схрестив руки на грудях і винувато опустив голову. Його ніколи не чихвостили, а у сьогоднішнього гостя це діло гарно виходить. Чорт пройшовся кімнатою і зупинився біля вікна.

— Тож слухай і не перебивай! Соломія шукає пару для Зоряни, і як ти зрозумів, тебе запрошено до шоу. Твоя задача втертися до Зоряни в довіру, закохати в себе і відкрити її секрети до свята Івана Купала. Я маю підібратися до неї як найближче, а ти мені в цьому допоможеш і будеш справно виконувати мої вказівки.

— А натомість? – запитав хлопець.

— Натомість про старий заповіт ніхто не знатиме, а по новому ти – кум королю, сват міністру.

Чорт весело плеснув у долоні, жвавим кроком підійшов до Михайла та протягнув йому руку. Мишко не довго думаючи, та особливо не слухаючи умови, простягнув руку і потис у відповідь. Чорт зареготів, знову дістав люльку і почав її забивати.

— Хороший хлопчик. Збирай найкращі лахи, у понеділок зранку за тобою приїдуть. – Чорт затягнувся і попрямував з кімнати. – А код від сейфу – номер першої автівки твоєї матері.

Михайло чкурнув до стелажів на яких стояли фотоальбоми. Він швидко знайшов потрібний, і почав гортати до необхідного зображення. Ось воно! Мама тримає Мишка на руках, вони обоє в турецьких спортивних костюмах на фоні білого «Жигуля» з номерами 1422. Це була велика подія для родини. Малий Михась обожнював уявляти як буде на ньому їздити. Тато часто садив за кермом, а мама за це його сварила. Влітку на ньому вони поїхали до моря у Бердянськ. Через рік батьки подали на розлучення, почали ділити статки, і аби батько відчепився мама віддала машину йому. З цими думками хлопець повернувся до кабінету і ввів код від сейфа. За мить механізм пискнув і двері відчинились. Вміст сейфу розчарував хлопця. Замість очікуваних стосиків валюти та доброї жмені маминих прикрас, на поличках лежали папка з документами, пара сережок, кілька каблучок, тисяч тридцять гривнями, та ключ без брелка. Хлопець вигріб вміст сейфу і розклав на столі. Першочергово потрібно обміняти золото, прикупити нового одягу, смачно поїсти і добряче випити. Не те, щоб це було наостанок, помирати хлопець не збирався, та продумати план помсти на тверезу було досить важко.