Ключ від твого серця

Розділ 2. Війна починається

Минуло три дні.

За цей час Аліна зрозуміла одну просту істину.

Жити з Максимом було майже неможливо.

У понеділок він залишив пензлики у кухонній мийці.

У вівторок випадково поставив чашку з кавою на її креслення.

У середу вранці наспівував пісні так голосно, що прокинув не лише Аліну, а, здається, і половину будинку.

— Максиме! — вигукнула вона, виходячи з кімнати.

— Доброго ранку! — усміхнувся він, перевертаючи млинці.

— Котра година?

— Сьома.

— Саме тому люди в цей час ще сплять!

— Не всі.

— Я — так!

Максим винувато знизав плечима.

— Хотів зробити сніданок.

Аліна вже відкрила рота, щоб відповісти, але раптом відчула приємний запах.

На столі стояла тарілка з рум'яними млинцями, свіжа полуниця, мед і дві чашки ароматної кави.

— Це... для мене? — недовірливо запитала вона.

— Ну, я ж винен тобі кілька тортів. Вирішив почати з млинців.

Аліна намагалася не показати, що їй приємно.

— Якщо вони підгоріли, це не рахується.

— Скуштуй.

Вона відрізала маленький шматочок.

Млинець виявився напрочуд смачним.

— Ну як?

— Терпимо.

— Брешеш.

— Трохи.

Максим переможно усміхнувся.

— Значить, один бал у мою користь.

— Не поспішай радіти.

Саме в цю мить у кухні почувся дивний тріск.

Максим різко обернувся.

— Ой...

— Що "ой"?

З тостера почав підійматися тонкий струмок диму.

— Максиме...

— Зараз усе буде добре.

— Чому він димить?

— Можливо...

— Так?

— Я трохи забув про тости.

За секунду з тостера вилетіли абсолютно чорні шматки хліба.

Аліна мовчки дивилася на них.

Потім на Максима.

Потім знову на тости.

— Це новий рецепт? — серйозно запитала вона.

— Авторська кухня.

— Вугілля по-домашньому?

Максим розсміявся.

Аліна теж не витримала.

За кілька хвилин вони вже сміялися обоє.

Саме тоді пролунав дзвінок у двері.

На порозі стояла літня сусідка з третього поверху — пані Марія.

Вона уважно подивилася на Аліну, потім на Максима, а тоді загадково усміхнулася.

— Добрий ранок, дітки.

— Добрий, — відповіли вони майже одночасно.

— Я тут пиріжків принесла.

— Дякуємо! — зраділа Аліна.

Пані Марія простягнула кошик і змовницьки прошепотіла:

— Молодята повинні добре снідати.

Аліна мало не впустила кошик.

— Ми не...

— Не пояснюйте, — підморгнула сусідка. — Я все бачу.

Максим ледве стримував сміх.

Аліна почервоніла.

І навіть не підозрювала, що саме з цього непорозуміння почнеться ціла низка кумедних ситуацій, через які весь будинок буде впевнений, що вони — закохана пара




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше