Минуло три дні.
За цей час Аліна зрозуміла одну просту істину.
Жити з Максимом було майже неможливо.
У понеділок він залишив пензлики у кухонній мийці.
У вівторок випадково поставив чашку з кавою на її креслення.
У середу вранці наспівував пісні так голосно, що прокинув не лише Аліну, а, здається, і половину будинку.
— Максиме! — вигукнула вона, виходячи з кімнати.
— Доброго ранку! — усміхнувся він, перевертаючи млинці.
— Котра година?
— Сьома.
— Саме тому люди в цей час ще сплять!
— Не всі.
— Я — так!
Максим винувато знизав плечима.
— Хотів зробити сніданок.
Аліна вже відкрила рота, щоб відповісти, але раптом відчула приємний запах.
На столі стояла тарілка з рум'яними млинцями, свіжа полуниця, мед і дві чашки ароматної кави.
— Це... для мене? — недовірливо запитала вона.
— Ну, я ж винен тобі кілька тортів. Вирішив почати з млинців.
Аліна намагалася не показати, що їй приємно.
— Якщо вони підгоріли, це не рахується.
— Скуштуй.
Вона відрізала маленький шматочок.
Млинець виявився напрочуд смачним.
— Ну як?
— Терпимо.
— Брешеш.
— Трохи.
Максим переможно усміхнувся.
— Значить, один бал у мою користь.
— Не поспішай радіти.
Саме в цю мить у кухні почувся дивний тріск.
Максим різко обернувся.
— Ой...
— Що "ой"?
З тостера почав підійматися тонкий струмок диму.
— Максиме...
— Зараз усе буде добре.
— Чому він димить?
— Можливо...
— Так?
— Я трохи забув про тости.
За секунду з тостера вилетіли абсолютно чорні шматки хліба.
Аліна мовчки дивилася на них.
Потім на Максима.
Потім знову на тости.
— Це новий рецепт? — серйозно запитала вона.
— Авторська кухня.
— Вугілля по-домашньому?
Максим розсміявся.
Аліна теж не витримала.
За кілька хвилин вони вже сміялися обоє.
Саме тоді пролунав дзвінок у двері.
На порозі стояла літня сусідка з третього поверху — пані Марія.
Вона уважно подивилася на Аліну, потім на Максима, а тоді загадково усміхнулася.
— Добрий ранок, дітки.
— Добрий, — відповіли вони майже одночасно.
— Я тут пиріжків принесла.
— Дякуємо! — зраділа Аліна.
Пані Марія простягнула кошик і змовницьки прошепотіла:
— Молодята повинні добре снідати.
Аліна мало не впустила кошик.
— Ми не...
— Не пояснюйте, — підморгнула сусідка. — Я все бачу.
Максим ледве стримував сміх.
Аліна почервоніла.
І навіть не підозрювала, що саме з цього непорозуміння почнеться ціла низка кумедних ситуацій, через які весь будинок буде впевнений, що вони — закохана пара