Розділ 1. Незнайомець на моїй кухні (продовження)

Аліна саме доїдала перший шматок торта, коли на кухню зайшов Максим.

Волосся в нього було скуйовджене, футболка трохи перекошена, а вигляд такий сонний, ніби він щойно програв битву з будильником.

— О, — сказав він, побачивши порожню тарілку. — Значить, мирний подарунок прийнято.

— Не вигадуй.

— Але ж торт зник.

— Це не означає, що я тебе пробачила.

— Звісно.

— І не посміхайся так.

— Як?

— Сам знаєш як.

Максим сів навпроти неї.

— Якщо чесно, я думав, ти викинеш його у смітник.

— Я не настільки божевільна.

— Приємно чути.

— Але я була близька до цього.

— Теж приємно чути.

Аліна похитала головою.

Він був неможливий.

Абсолютно неможливий.

І чомусь це починало її смішити.

— До речі, — сказав Максим. — У мене для тебе новина.

— Я боюся питати.

— Нам потрібно скласти графік.

— Який ще графік?

— Ванної кімнати.

Аліна мало не вдавилася чаєм.

— Що?

— Ну, нас тепер двоє.

— І?

— А ванна одна.

— Максиме, ми дорослі люди.

— Саме тому нам потрібен графік.

— Це смішно.

— Зовсім ні.

Він витягнув блокнот.

Справжній блокнот.

І ручку.

— Я серйозно підготувався.

— Ти ненормальний.

— Дякую.

— Це знову не був комплімент.

— Шкода.

Максим відкрив чисту сторінку.

Угорі великими літерами було написано:

«МИРНИЙ ДОГОВІР СПІВМЕШКАНЦІВ».

Аліна не втрималася від сміху.

— Ти написав це спеціально?

— Так.

— У тебе забагато вільного часу.

— А в тебе замало почуття гумору.

— Добре, показуй свій договір.

Максим гордо прокашлявся.

— Пункт перший. Не красти чужі торти.

— Дуже смішно.

— Я вчуся на своїх помилках.

— Сподіваюся.

— Пункт другий. Не будити співмешканця до восьмої ранку без поважної причини.

— Підходить.

— Пункт третій. Не використовувати пилосос як пастку.

— Я його там не залишала!

— Доказів немає.

— Ти неймовірний.

— Мені часто так кажуть.

Вони сперечалися ще майже пів години.

Наприкінці сторінка була заповнена дивними правилами.

Не співати у душі після опівночі.

Не займати кухню більше ніж на годину.

Не дивитися серіали зі спойлерами вголос.

Не їсти останній шматок піци без дозволу.

— Це найабсурдніший документ, який я коли-небудь підписувала, — сказала Аліна.

— А мені подобається.

Вона поставила підпис.

Максим теж.

Після чого урочисто потиснув їй руку.

— Вітаю.

— З чим?

— Тепер ми офіційні співмешканці.

Аліна фиркнула.

— Звучить жахливо.

— А мені подобається.

Саме в цю мить у двері квартири хтось голосно подзвонив.

Раз.

Другий.

Третій.

— Ти когось чекаєш? — запитала Аліна.

— Ні.

— Я теж ні.

Вони переглянулися.

Максим підійшов до дверей і відчинив їх.

На порозі стояла молода дівчина з величезним букетом квітів.

— Максиме! — радісно вигукнула вона.

І перш ніж він встиг щось сказати, міцно обійняла його.

Аліна сама не зрозуміла, чому в грудях раптом неприємно кольнуло.

Зовсім трішки.

Але достатньо, щоб зіпсувати настрій.

І це їй зовсім не сподобалося..