Розділ 1. Незнайомець на моїй кухні (продовження)

Тієї ночі Аліна довго не могла заснути.

За стіною було тихо.

Незвично тихо.

Вона лежала під ковдрою і дивилася в стелю.

«Чудово. Просто чудово. Тепер я живу з абсолютно незнайомим чоловіком».

Від цієї думки ставало не по собі.

А ще дратувало те, що Максим поводився так, ніби все було абсолютно нормально.

Наче люди щодня знаходять на своїй кухні незнайомців і потім спокійно продовжують жити разом.

Аліна перевернулася на інший бік.

Раптом із коридору почувся гучний гуркіт.

— Ай!

Потім ще один.

— Та серйозно?!

Аліна різко сіла на ліжку.

— Що там відбувається?

Вона відчинила двері кімнати.

У коридорі стояв Максим.

Точніше, майже лежав на підлозі.

Поруч валявся пилосос.

— Що ти робиш о другій ночі? — запитала Аліна.

— Шукаю воду.

— У темряві?

— Не хотів тебе будити.

— І тому вирішив розбудити весь будинок?

Максим винувато посміхнувся.

— Виходить, так.

Аліна потерла скроні.

— Кухня прямо.

— Уже зрозумів.

— А пилосос тут звідки?

— Не знаю.

— Як це не знаєш?

— Він сам на мене напав.

— Пилосос?

— Саме так.

Аліна не витримала й засміялася.

Максим усміхнувся у відповідь.

На мить між ними стало дивно легко.

Без суперечок.

Без образ.

Без боротьби за торт.

Просто двоє людей посеред ночі.

Потім Аліна швидко згадала, що все ще сердиться.

— Не думай, що я тебе пробачила.

— Через торт?

— Через торт.

— Я куплю новий.

— Два.

— Домовилися.

— І великий.

— Ти дуже мстива.

— А ти дуже нахабний.

Максим засміявся.

— Знаєш, Аліно?

— Що?

— Мені здається, ми не поладнаємо.

— Нарешті хоч у чомусь ми згодні.

Вони ще кілька секунд дивилися один на одного.

Потім Аліна повернулася до своєї кімнати.

Але заснути відразу не змогла.

Чомусь вона весь час згадувала його усмішку.

І це дратувало її навіть більше, ніж зниклий торт.

Наступного ранку Аліна прокинулася раніше зазвичай.

Вона одягнулася, зібрала волосся у хвіст і попрямувала на кухню.

І одразу завмерла.

На столі стояла коробка.

Велика коробка з її улюбленої кондитерської.

Поруч лежала записка.

«Компенсація за торт. І ще за моральну шкоду. Максим».

Аліна відкрила коробку.

Всередині лежали два величезні шматки шоколадного торта.

Вона мимоволі посміхнулася.

Але рівно на секунду.

— Не дочекаєшся, — пробурмотіла вона.

І все ж таки один шматок одразу взяла собі.

Бо торт виглядав надто апетитно.

І тому що, можливо, зовсім трохи, Максим уже починав їй подобатися.

Хоча вона нізащо б у цьому не зізналася